Алегоричність назви роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (2)

Панас Мирний — видатний український письмен-ник-реаліст 70-90-х рр. XIX ст., автор злободенних, новаторських за змістом і формою прозових і драматичних творів. З ім'ям Панаса Мирного в українській літературі пов'язана поява нового жанру — соціально-психологічного роману, в якому змальовувалися не тільки широкі картини народного життя, але й порушувалися та розв'язувалися з революційних позицій актуальні на той час соціальні проблеми. Письменник у своїх творах високої художньої досконалості нещадно викривав основи буржуазно-поміщицького ладу, пристрасно захищав інтереси трудівників, переконував читачів у неминучості торжества справедливості. Михайло Коцюбинський у творах Панаса Мирного, «опріч величезного літературного хисту», вбачав «широкий та вільний розмах думки, — і вважав, що саме цього не вистачає «всім нашим белетристам».

Улюбленою темою письменника було життя трудящого селянства — його недоля в часи панщини, народне горе у пореформені десятиріччя. У романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні? » на повний голос зазвучала тема «лиха давнього й сьогочасного», людину в романі показано в органічних зв'язках із суспільством.
У цьому творі зображено широку панораму життя села протягом декількох поколінь, класові стосунки між людьми, нестримний потяг трудівників до правди та волі. Це соціаль&'о-психологічний роман, у якому соціально-історичний аналіз дійсності поєднується з глибоким психологічним дослідженням внутрішнього світу людини.

У заголовок свого роману автор виніс найактуальніше для того часу соціальне питання. У його алегоричній назві звучала і його головна ідея: воли (алегоричний образ знедоленого селянства) не ревли б, якби їм було що їсти.
У своєму творі Панас Мирний створив колективний образ селянства, яке поступово звільняється від залежності та все наполегливіше й рішучіше заявляє про своє право на людське життя. Настрій селян змінюється, у них з'являється збудженість і готовність постояти за себе і за своє майбутнє. Гнівним гомоном кріпаків, які зібралися біля шинку через чутки про те, що ще два роки треба робити на пана, передається й зрозуміле обурення людей кріпосницьким характером реформи, й одвічна ненависть трудівників до експлуататорів.

Сюжетна лінія роману, пов'язана з історією роду панів Польських, із характеристикою їхньої ролі в суспільному житті України, порушувала чимало злободенних для того часу соціальних питань, тих, що безпосередньо стосувалися закріпачення селян, їх визиску до і після реформи. Змальовуючи суспільне життя українського народу кінця XVIII ст., Панас Мирний правдиво передав атмосферу тривоги, яка охопила селян від зловісних чуток про кайдани неволі, які готувалися їм царським урядом разом із панством.
Гострим виявом соціальної несправедливості для піщан було віддання їх у руки панові Польському, одному з лютих ворогів народу. Пан Польський ще недавно належав до тієї * голопузої шляхти », яка за часів Речі Посполитої кишіла по дворах магнатів, годувалася з їхнього двору і за це підтримувала своїх хлібодавців на сеймах і сеймиках: Коли ж панська держава розпалася, дрібні шляхтичі стали непотрібні магнатам. Вони звикли до гулянок, ледарства, сваволі, ці трутні почали шукати іншого дармового хліба. Уперше прибувши до села, «подарованого царицею», і відчувши опір вільних людей, новоспечений володар Пісок зрозумів, що громада добровільно не вставить свою шию в ярмо, що «волів» потрібно гарненько призвичаїти, щоб вони самі простягли шию та слухняно виконували волю господаря. І на другий день генерал з повітового центру привів роту солдатів, які прикладами гвинтівок швидко «роти заціпили» піщанам.

Особливо дісталося тим, які «закричали, заґвалтували, що вони ляшкові довіку не покоряться, що від ляхів діди та батьки їх тікали сюди на слободи, а тепер ляшків сюди населяють панувати». Зломивши опір селян військовою силою, переписавши «своє добро», пан Польський, щоб не втратити людей, бо багато хто кинувся тікати з насиджених місць і шукати волі, тихомирно пообіцяв селянам, що буде брати з них лише невеликий чинш — плату за користування землею, а все інше залишиться, як і раніше. Слова генерала трохи заспокоїли людей, але панська облудність була формою призвичаювання селян до неволі. Тобто він запропонував «наповнити» тимчасово «ясла», щоб «воли» не «ревли».
Роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» засвідчив новий етап у розвитку української прози. Це був перший «роман з народного життя», в якому, за визначенням Івана Франка, «змальовано майже столітню історію українського села», розкрито тогочасну дійсність в усіх її складностях і суперечностях. До того ж у заголовок було винесено злободенне соціальне питання, яке само по собі вже привертало увагу читачів, насамперед інтелектуальної громадськості, бо в алегоричній назві твору звучала його головна ідея: воли — символічний образ уярмленого селянства — не ревли б, якби їм було що їсти й пити.

Схожі записи з категорії Панас Мирний

Шлях Чіпки від Правдошукача до кримінального злочинця за романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (3)
Шлях Чіпки від Правдошукача до кримінального злочинця за романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (2)
Проблема вибору в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (3)
Проблема вибору в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (2)
Ідейне значення жіночих образів у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Алегоричність назви роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Проблема вибору в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Вибір подальшого життя в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Шлях Чіпки від правдошукача до кримінального злочинця (за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)
Ідейне значення жіночих образів у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар