Аналіз вірша И. А. Буніна “Забутий фонтан”

Серед поетів “срібного століття” мені більше подобається И. А. Бунін, тому що він виражає свої почуття, думки, преживания дуже легко й краисиво. Бунін уважається найкращим поетом, кторий так легко звертається із сонетами. У Буніна самою улюбленою формою вірша був сонет, і може бути тому його вірші дуже легко сприймаються слухачем. Для бунинских сонетів характерні вічні теми любові й гармонії із природою; у бунинских сонетах ми завжди помітимо, як легко й чисто ложаться складу

У добутку “Забутий фонтан” ми бачимо, як любов і природа становлять грамонию, що неможливо разоравть.

Наступила осінь. Сад, раніше якому був бурштиновим, раптом спорожнів. Дерева, з настанням осіни, стали нагими. Коли йдеш по такий алее, а під ногами шарудять листи, і всі

дерева коштують оголеними, то в душі відразу стає холодно й незатишно.

Повністю поринувши в глибокі роздуми біля самотнього фонтана, сидить дівчина. У її особі ми бачимо застиглий сум. От та прохолодь у душі, той незатишок і сум у душі, під ним ховається щастя людини, що дуже святе, чисте й прозоре. Адже саме для цього автор посвещает опису природи два котрена.

Для нашої героїні бурштинове щастя - скороминущий момент у житті, але це невелике бурштинове щастя пропало й обірвалося. А дівчині залишилися одні спогаду, у яких вона провела своє бурштинове щастя біля цього одинокго фонтана

Раніше біля цього фонтана крізь зелені гілки живих дерев били сонячні проміннячка, які грали всюди: на мокрій зеленій траві, у маленьких крапельках від бризгов фонтана й на тім ослоні, де колись сиділа наша героїня, що не знала про своє майбутнє бурштинове щастя

Я вважаю, що наша героїня й самотній фонтан , це задум автора, у якому авор показує нам як ця дівчина й самотній фонтан щасливі у своєму смутку, тому що їхній сум пов'язана з опусташенной природою.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар