Боротьба добра і зла в романі «Тигролови» (2)

Роман Івана Багряного «Тигролови» вражає тією відвертою правдою, яку передав письменник. Протягом 20-30 років XX ст. Багряний пройшов колами пекла, на які були приречені українська інтелігенція та трудівники. Та з-поміж інших його відокремлює не лише літературний талант і здатність працювати в най-несприятливіших умовах. Найголовніше, що його виділяє серед усіх, — це його вдача, яка провела його через табори і в'язниці, через хвороби й еміграцію, через самотність і зраду, не дозволила йому зламатися, відступити, втратити в собі Людину. Те зло, яке весь час обрушувалося на письменника, не змогло перетворити його на таке ж зло. Незважаючи ні на що, письменник не втратив порядність, не перейнявся озлобленням і ненавистю до людей, зберіг у собі людяність, доброту, здатність співчувати, співпереживати й вірити, що людина може і повинна кинути виклик страшній системі й вистояти.

Таким самим є і головний герой роману «Тигролови» Григорій Многогрішний. Дія бурхливо починає розвиватися тоді, коли'він тікає з «ешелону смерті» — страшного поїзда, який мчав смертників до Колими й Магадану.

Це був значний опір тому злу, яке перетворило країну на суцільну зону і зазіхнуло на приватне життя кожної людини. Страх і потворність, що були розчинені в атмосфері тодішнього суспільства, реалізуються в образі-символ} страшного дракона. Саме з його опису розпочинається роман: «...Вирячивши очі, дихаючи полум'ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетра і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон...».

Роман є автобіографічним, в образі головного героя вгадується сам автор. І ось нарешті колишній в'язень, сміливий утікач з «ешелону смерті» Григорій Многогрішний виходить переможцем у двобої із силами тоталітарного зла. Цей роман повинен був виховувати сильних і твердих людей української нацїї.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар