Ідея служіння митця народові у творчості Лесі Українки

Переконанням Лесі Українки було те, що мистецтво повинне будити віру в можливість краси життя і вільного братання між людьми. Творчість митця повинна підпорядковуватись його громадському обов'язку.
Прикладом такого митця для Лесі Українки і є Тарас Григорович Шевченко. І поезія «На роковини Шевченка» є яскравим підтвердженням того, що поетеса надзвичайно поважала і самого Шевченка, і його творчість.

Поезія розповідає про те, що незважаючи на тяжке життя, на всі страждання, які випали на долю Тараса Григоровича, він ішов своїм шляхом, не шукаючи легких доріг:
Та минав ти, наш Кобзарю.
Чужії пороги,
Орав свою вбогу ниву,
Рідні перелоги.

Поетеса стверджує, що Шевченко до останнього подиху був вірний своєму призначенню, а саме — все життя писав для народу, несучи йому світло правди й глибину знань:
Гомоніла твоя кобза
Гучною струною,
В кожнім серці одбивалась
Чистою луною.
Спочиваєш ти, наш батьку,
Тихо в домовині.
Та збудила твоя пісня
Думки на Вкраїні.

Слово Тараса Шевченка поетеса вважає активним та дійовим. Вона метафорично порівнює його творчість із іскрою великого огню, який буде палати вічно. Лише відданий своїй справі митець здатний залишити після себе невмирущу пам'ять:
Щоб між нами не вгасало
Проміння величне.
Ти поставив «на сторожі»

Слово твоє вічне.В останній строфі відчувається прагнення поетеси теж бути корисною суспільству своєю художньою творчістю. Леся Українка переконана, що мистецьке слово спроможне змінити суспільство, здатне знайти у серцях співвітчизників відгук:
Ми, як ти, минати будем
Чужії пороги,
Орать будем свої ниви.

Рідні перелоги.Отже, життя Леся Українка присвятила тому, щоб передати своє художнє слово у спадок іншим, і цим покращити життя українського народу.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар