Ідейна навантаженість жіночих образів у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

В основу роману покладено дійсні факти: зображено життя народу і його боротьбу проти гнобителів до реформи 1861 року і після неї. Твір багатоплановий, і особливе місце в ньому посідають жіночі образи.

З початку твору знайомимось з прекрасною дівчиною, нареченою головного героя роману — Галею. Вона — дочка колишнього солдата Максима Гудзя. Дівчина щира, ніжна, чесна, гідна великого почуття. Але, на жаль, вона не стала щасливою. Хата, яку вона чепурила, стала розбійницьким притоном, а коханий— бандитом. «...Як глянула вона на Чіпку, що з скрученими руками стояв і понуро у землю дивився. Як угледіла об'юшену кров'ю дівчинку. «Так оце та правда?! Оце вона!!!» — скрикнула не своїм голосом...» Не в змозі винести злочин Чіпки, Галя накладає на себе руки...

Ще одна дійова особа у творі — Мотря. Життя її— це страдницький шлях матері. Ніхто з українських письменників після Т. Шевченка не змалював так яскраво трагедію матері, як це зробив П. Мирний. Т. Шевченко створив невмирущий образ матері-кріпачки, П. Мирний показав страдницьке життя матері в нових соціальних умовах.

Життя Мотрі сповнене поневірянь. Соціальні умови — бідність і безправність — знівечили її долю.Дівчиною жила вона в «сусідок»; одружившись, не зазнала щастя, швидко постаріла, поневірялась і терпіла кривди. Цей образ — втілення долі багатьох жінок за царату. Він трагічний. Мотря гаряче любить свого єдиного сина і тяжко вболіває, коли його посадили «чорну»: «Як сова, згорбившись, скарлючившись, ходить вона кругом чорної»; поглядає на невеличкі, залізом перевиті віконця та плаче-плаче...

Трагедію Мотрі письменник пов'язує з тяжким становищем селян: «Давили її жалісні сльози: жалілась вона й на голову, і на пана, що давлять мужиків на мужиків, що пруться в пани...» Як в численних народних піснях жінка-страдниця мріє про щастя, так в образі Мотрі письменник показав невтомні шукання цього щастя безталанною людиною. Почуття правди в Мотрі настільки сильне, що вона, довідавшись від дівчинки, яка випадково врятувалася від розбійників, про вчинки Чіпки та його товаришів, сама донесла у волость про злочин сина.

Доповнює панораму жіночих образів Христя — жінка Грицька, друга Чіпки. Христя — чутлива й добра людина, відчувала, що в Грицька немає того запального вогню й бажання боротися за правду, які є Чіпки.

Антипод усіх наведених образів — генеральша, приїздом її до села Пісок посилилося гноблення селян. Самодурство й лютість генеральші доходять крайніх меж. Наприклад, за поганий догляд за кошенятами пані вигадала таку кару: заставила Мокрину працювати на подвір'ї зі здохлим кошеням на шиї, щоб усі бачили це. Так діставалося від генеральші не тільки Мокрині. Тяжке життя було в покоївки Уляни, хоча всім людям у селі вона була до вподоби.

П. Мирний змальовує долю за долею, показує нам тяжке життя жінок покріпаченого села. З болем у серці перечитую рядки роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», і сумні думки не дають мені спокою.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар