Ідейне значення жіночих образів у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Панас Мирний залишив свій помітний слід у реалістичній українській літературі, збагативши її чудовими творами, в яких зображуються різні боки селянського життя й водночас розглядаються актуальні проблеми та життєві ситуації. Одним із таких творів став роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», який був написаний у співавторстві Панаса Мирного з братом І. Біликом.

Українські письменники неодноразово зверталися до теми скаліченої жіночої долі в кріпосницькому суспільстві. Можна пригадати багато драматичних історій з життя селянок — і дівчат, і матерів, але письменники-реалісти переважно обвинувачували в тих нещастях суспільний лад, при якому становище жінки було абсолютно залежним. Автори ж роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні? » накреслили своє власне розуміння одвічної проблеми. Вони показали, що й вільна людина не має ніяких можливостей для особистого щастя в несправедливому світі.

Для реалізації свого задуму Панас Мирний та І. Білик ввели в роман кілька різнопланових жіночих образів, серед яких на особливу увагу заслуговують, на мій погляд, Мотря, Христя й Галя. Більшою чи меншою мірою відтінюють характери головних героїв також баба Оришка, Явдоха й інші.

Мотря — один з найтрагічніших образів жінки-селянки в українській літературі. Життя цієї жінки змолоду було надмірно важким, адже, крім невимовного убозтва, вона повинна була долати ще й неприязність забобонних односельців. Через те, що вона стала вдовою при живому чоловікові-двоєженцю й одна ростила сина, затуркані селяни відмовляли їй в роботі та з острахом обминали її хату.

Довгі роки боролася Мотря з нестатками й лихом, та нарешті після смерті далекого родича одержала шмат землі. Радіючи цій нагоді, вона й сама повернулася до життя, завзято працювала на своєму «полі» й синові вселяла радісні надії на майбутнє, проте щастя видалося недовгим. Землю відібрали, а сплатити за неї не було чим. Гострим ножем вдарила Мотрю неправда, розворушила старі болі, знищила всі надії. Вона знала, як тяжко жити без власної землі селянинові, і дуже переживала це лихо, але побачивши побивання Чіпки за втраченою нивою, усе ж таки знайшла в собі сили втішати й заспокоювати сина. Проте саме від нього вона зазнала найстрашнішої кари. Син почав пити, а згодом ображати матір. Чорні дні настали для Мотрі. Проте материнське серце не здатне довго пам’ятати кривди й образи, і почувши, що Чіпку посадили до «чорної», вона намагається розрадити його. Гіркі й суперечливі думки й переживання Мотрі передають горе нещасної матері. Хоч вона й обурена лихими вчинками сина, та її материнське серце болить через безталанну долю, особливо тоді, коли Чіпку прилюдно катували солдати, а потім ще й люди насміхалися з його страждання. Мати все прощає синові й люто ненавидить і солдатів, що творили розправу, й односельців, що не захистили.

Випала на долю Мотрі ще одна, остання радість, коли син одружився. Проте була та радість зовсім недовгою і материнське щастя, і своє Чіпка залив горілкою, а невдовзі і людською кров’ю. Материнське страждання не можна передати ніякими словами. І горе її ще від того страшніше, що вона, яка ладна була все пробачити йому за крихти радості, саме вона, не затримавши страшних випробувань, викрила його злочини. Мотря, вихована народними етичними нормами, просто не могла знести того лиха, що скоїв її син.

В образі Мотрі відбилися риси матері-страдниці, на долю якої випали найлютіші випробування. Тому дії цієї жінки набувають символічного звучання. Вона стає уособленням справедливості, людського сумління, норм народної моралі, за якими злочин обов’язково повинен бути розкритим, а злочинець отримати покарання. Таким чином, життєвий шлях Мотрі — це ще один шлях пошуків правди, а її рішення — ще одна перемога добра над злом у їх вічному змаганні.

Мотря — представниця старшого покоління в романі, проте з ідеєю шукання свого власного шляху, своєї правди пов’язані також образи молодих жінок Христі й Галі.

Скромна краса сироти Христі сповна врівноважуються щирістю душі. Змалку зазнавши тяжкої сирітської долі, вона переймається стражданнями інших людей. Пов’язавши своє життя з Грицьком, вона здобула нарешті свій родинний затишок і намагається влаштувати сімейне щастя з практичним, лицемірним й лукавим чоловіком. Вона намагається також переробити його, виховати, прищепити високі моральні якості, якими наділена сама, адже їй боляче бачити його черствість та егоїстичні нахили. Але навіть її легкої вдачі не вистачає надовго. Переломним моментом на її шляху шукання правди стала розмова з Грицьком, під час якої вона висловила чоловікові свої наболілі думки, а той одразу знайшов виправдання кривді, прикрившись егоїстичними інтересами. Христю не полишають думки про людське існування, про несправедливість, кривду, яка існує поруч, і їй прикро, що чоловіка її такі міркування не турбують. Грицько, мабуть, і сам міг би скористатися нагодою й обійти правду. Від цього її життя наповнюється гіркотою й сумом. Згодом Христя змінюється. Вона так само віддана дітям, чоловікові, порається навколо хазяйства, але щезають її веселе щебетання й щаслива усмішка. Проте головне — чуйність до людського горя, вміння співчувати й іти на допомогу ближнім — залишається.

Образ «польової царівни» Галі, що зачарувала Чіпку з першої зустрічі, розкривається в інтимно-побутовому плані. Галя зростала «розбишацькою дочкою», але кривда, злодійства й інше зло, яке вона бачила з дитинства, не відбилося в її душі. Вона виросла доброю, чуйною, щиро вірила у справедливість. Ставши дружиною Чіпки, вона, як могла, намагалась повернути його до чесного життя. Але її сил не вистачило, щоб переломити його злодійські нахили. Не змогла вона відсторонити його від пияцтва, не змогла усовістити, відвернути від товариства. Мабуть, не вистачило на це її «авторитету». Дуже м’якою і слабохарактерною була вона, надто багато пробачала й намагалася виправдати вчинки свого чоловіка. Коли злочинне життя остаточно втягнуло Чіпку у свої хащі, Галя збагнула, що ніяким способом вже не зможе врятувати його запеклу душу, не змогла витримати такого нещастя й наклала на себе руки.

По-своєму, Галя також прагнула знайти своє щастя. І вибір її був на боці правди, але щастя вона розуміла як чесність, щирість, відкритість людських взаємин і не вкладала в це поняття соціального змісту.

Отже, жіночі образи роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» несуть певне ідейне навантаження. Кожна з них шукає правильний спосіб життя й намагається збагнути й виправити навколишнє середовище й обставини, згідно із своїми моральними принципами, правилами, прищепленими з дитинства тощо. Шляхи до свого особистого щастя в несправедливому суспільстві вони обирають різні, але саме цим і забезпечується неослабний інтерес до роману і піднятих у ньому проблем.

Схожі записи з категорії Панас Мирний

Шлях Чіпки від Правдошукача до кримінального злочинця за романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (3)
Шлях Чіпки від Правдошукача до кримінального злочинця за романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (2)
Проблема вибору в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (3)
Проблема вибору в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (2)
Алегоричність назви роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (2)
Ідейне значення жіночих образів у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Алегоричність назви роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Проблема вибору в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Вибір подальшого життя в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Шлях Чіпки від правдошукача до кримінального злочинця (за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар