Ідейне значення жіночих образів у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

(1)

Панас Мирний залишив свій помітний слід у реалістичній українській літературі, збагативши її чудовими творами, в яких зображуються різні боки селянського життя й водночас розглядаються актуальні проблеми та життєві ситуації. Одним із таких творів став роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», який був написаний у співавторстві Панаса Мирного з братом І. Біликом.
Українські письменники неодноразово зверталися до теми скаліченої жіночої долі в кріпосницькому суспільстві. Можна пригадати багато драматичних історій з життя селянок — і дівчат, і матерів, але письменни-ки-реалісти переважно обвинувачували в тих нещас-' тях суспільний лад, при якому становище жінки було абсолютно залежним. Автори ж роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні? » накреслили своє власне розуміння одвічної проблеми. Вони показали, що й вільна людина не має ніяких можливостей для особистого щастя в несправедливому світі.
Для реалізації свого задуму Панас Мирний та І. Бі-лик ввели в роман кілька різнопланових жіночих образів, серед яких на особливу увагу заслуговують, на мій погляд, Мотря, Христя й Галя. Більшою чи меншою мірою відтінюють характери головних героїв також баба Оришка, Явдоха й інші.
Мотря — один з найтрагічніших образів жінки-селянки в українській літературі. Життя цієї жінки змолоду було надмірно важким, адже, крім невимовного убозтва, вона повинна була долати ще й неприязність забобонних односельців. Через те, що вона стала вдовою при живому чоловікові-двоєженцю й одна ростила сина, затуркані селяни відмовляли їй в роботі та з острахом обминали її хату.
Довгі роки боролася Мотря з нестатками й лихом, та нарешті після смерті далекого родича одержала шмат землі. Радіючи цій нагоді, вона й сама повернулася до життя, завзято працювала на своєму «полі» й синові вселяла радісні надії на майбутнє, проте щастя її видалося недовгим. Землю відібрали, а сплатити за неї не було чим. Гострим ножем вдарила Мотрю неправда, розворушила старі болі, знищила всі надії. Вона знала, як тяжко жити без власної землі селянинові, і дуже переживала це лихо, але побачивши побивання Чіпки за втраченою нивою, усе ж таки знайшла в собі сили втішати й заспокоювати сина. Проте саме від нього вона зазнала найстрашнішої кари. Син почав пити, а згодом ображати матір. Чорні дні настали для Мотрі. Проте материнське серце не здатне довго пам'ятати кривди й образи, і почувши, що Чіпку посадили до «чорної», вона намагається розрадити його. Гіркі й суперечливі думки й переживання Мотрі передають горе нещасної матері. Хоч вона й обуренд_лихими вчинками сина, та її материнське серце болить через безталанну долю, особливо тоді, коли Чіпку прилюдно катували солдати, а потім ще й люди насміхалися з його страждання. Мати все прощає синові й люто ненавидить і солдатів, що творили розправу, й односельців, що не захистили.

Випала на долю .Мотрі ще одна, остання" радість, коли син одружився. Проте була та радість зовсім недовгою: і материнське щастя, і своє Чіпка залив горілкою, а невдовзі і людською кров'ю. Материнське страждання не можна передати ніякими словами. І горе її ще від того страшніше, що вона, яка ладна була все пробачити йому за крихти радості, саме вона, не витримавши страшних випробувань, викрила його злочини. Мотря, вихована народними етичними нормами, просто не могла знести того лиха, що скоїв її син.
В образі Мотрі відбилися риси матері-страдниці, на долю якої випали найлютіші випробування. Тому дії цієї жінки набувають символічного звучання. Вона стає уособленням справедливості, людського сумління, норм народної моралі, за якими злочин обов'язково повинен бути розкритим, а злочинець отримати покарання. Таким чином, життєвий шлях Мотрі — це ще один шлях пошуків правди, а її рішення — ще одна перемога добра над злом у їх вічному змаганні.
Мотря — представниця старшого покоління в романі, проте з ідеєю шукання свого власного шляху, своєї правди пов'язані також образи молодих жінок Христі й Галі.

Скромна краса сироти Христі сповна врівноважується щирістю душі. Змалку зазнавши тяжкої сирітської долі, вона переймається стражданнями інших людей. Пов'язавши своє життя з Грицьком, вона здобула нарешті свій родинний затишок і намагається влаштувати сімейне щастя з Практичним, лицемірним й лукавим чоловіком. Вона намагається також переробити його, виховати, прищепити високі моральні якості, якими наділена сама, адже їй боляче бачити його черствість та егоїстичні нахили. Але навіть її легкої вдачі не вистачає надовго. Переломним моментом на її шляху шукання правди стала розмова з Грицьком, під час якої вона висловила чоловікові свої наболілі думки, а той одразу знайшов виправдання кривді, прикрившись егоїстичними інтересами. Христю не полишають думки про людське існування, про несправедливість, кривду, яка існує поруч, і їй прикро, що чоловіка її такі міркування не турбують. Грицько, мабуть, і сам міг би скористатися нагодою й обійти правду. Від цього її життя наповнюєть'ся гіркотою й сумом. Згодом Христя змінюється. Вона так само віддана дітям, чоловікові, порається навколо хазяйства, але щезають її веселе щебетання й щаслива усмішка. Проте головне — чуйність до людського горя, вміння співчувати м іти на допомогу ближнім — залишається.

Образ «польової царівни» Галі, що зачарувала Чіпку з першої зустрічі, розкривається в інтимно-побутовому плані. Галя зростала «розбишацькою дочкою», але кривда, злодійства й інше зло, яке вона бачила з дитинства, не відбилося в її душі. Вона виросла доброю, чуйною, щиро вірила у справедливість. Ставши дружиною Чіпки, вона, як могла, намагалась повернути його до чесного життя. Але її сил не вистачило, щоб переломити його злодійські нахили. Не змогла вона відсторонити його від пияцтва, не змогла усовістити, відвернути від товариства.' Мабуть, не вистачило на це її «авторитету». Дуже м'якою і слабохарактерною була вона, надто багато пробачала й намагалася виправдати вчинки свого чоловіка. Коли злочинне життя остаточно втягнуло Чіпку у свої хащі, Галя збагнула, що ніяким способом вже не зможе врятувати його запеклу душу, ііе змогла витримати такого нещастя й наклала на себе руки.
По-своєму, Галя також прагнула знайти своє щастя. І вибір її був на боці правди, але щастя вона розуміла Як чесність, щирість, відкритість людських взаємин і не вкладала в це поняття соціального змісту.

Отже, жіночі образи роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» несуть певне ідейне навантаження. Кож-на'з них шукає правильний спосіб життя й намагається збагнути й виправити навколишнє середовище й обставини, згідно із своїми моральними принципами, правилами, прищепленими з дитинства тощо. Шляхи до свого особистого щастя в несправедливому суспільстві вони обирають різні, але саме цим і забезпечується неослабний інтерес до роману і піднятих у ньому проблем.

(2)

Значне місце в українській літературі посідає образ жінки, жінки-матері, дружини, берегині роду, жінки, що дарує щастя і любов, підтримує в людських душах проміння доброти, людинолюбства, жаги до життя. У багатьох творах українських письменників йдеться про скалічене життя українок, розповідається про різноманітні трагедії жінки, які були породжені суспільним ладом нашої країни в різні часи. Але, водночас, переважна більшість цих творів стверджують силу духу, силу волі жінки, її здатність у будь-яких обставинах залишатися жінкою, виконувати своє земне призначення.
Чи не найповніше після Тараса Шевченка розкрив трагічність долі жінок Панас Мирний, зокрема у своєму романі, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Та, мабуть, найповніше показав, яким світлим променем у житті, сповненому чорного мороку, можуть бути жінки, утілив в образах своїх героїнь ідею справедливості, любові, жертовності.
Змальовуючи життя головного героя роману Чіпки Варениченка, життя злетів і падінь, життя, сповнене пошуку правди і справедливості, Панас Мирний пока-зав, що ту справедливість, яку шукав Чіпка, утілювали жінки, які були поруч із ним, що те тепло і любов, які він відчув протягом життя, дарували йому знову-таки жінки — бабуся, мати, дружина.

Чіпка не мав радощів дитинства, цього дивовижного світу, у який потім все життя хочеться повернутися. Єдиним світлим променем у його дитинстві була баба Оришка, що замінила хлопцю маму. Оришка дарувала онукові тепло своєї великої душі, вчила любити .й вибачати, любові до ближнього, любові до Бога. Але, на жаль, людина не вічна. Смерть бабусі була величезною втратою для хлопця. Адже його мати, Мот-ря, у постійних турботах про хліб дещо згрубіла. В образі Мотрі письменник уособив усіх жінок, які хоч і були вільними в умовах гнобительського ладу, проте не мали ніяких можливостей на особисте щастя. Але головне в образі Мотрі — це її здатність прощати, її вболівання за долю дитини, її безмежна жертовна любов до сина. І як не боляче їй було спостерігати за падінням сина, за його злочинною діяльністю, як не ображала її Чіпчина грубість, вона завжди поспішала йому на допомогу, радо починала з ним нове життя. Незважаючи на те, що Чіпка завдав їй більше горя, ніж радості, Мотря ладна була віддати все заради нього: «Я б свого серця влупила та дала йому, коли б тільки він став чоловіком!» Але жорстокість сира, який порізав безвинних дітей, настільки вразила Мотрю, що жінка зважилася на тяжкий, болісний крок — викрила його злочин, хоча знала, що таким чином втратить сина. Так образ Мотрі, її чесні справедливі дії набирають символічного звучання: це сама правда, сама людська совість карала і злочин, і злочинця, ким би він не був. Поруч з образами Оришки і Мотрі стоїть світлий образ Галі — дружини Чіпки. Розбійницька дочка не мала жодної мрії, окрім щасливого життя з чоловіком, життя чесного і спокійного. Усіма своїми силами намагалася «польова царівна» вирвати Чіпку з «болота злочинів», але зазнала поразки і покінчила життя самогубством.

Викриття Чіпчиного злочину його матір'ю, самогубство його дружини, що стало своєрідним протестом проти цього злочину, є логічними, виправданими розвитком цих образів. Цими вчинками своїх героїнь Панас Мирний вчить людей бути вірними своїм ідеалам, возвеличує цих жінок, які втілюють ідею, добра і справедливості.

(3)

Панас Мирний, як справжній митець, дуже майстерно змалював жіночі образи у своєму романі. Вони колоритні, яскраві і, немов живі, постають перед читачами.
Вражаючою особистістю є Галя — дружина Чіпки Варениченка. Це любляча, ніжна, розумна жінка. Вона зробила майже неможливе, бо змогла повернути, хоча б на деякий час, розбишаку Чіпку до нормального життя. Він покохав її, а вона розкрила йому очі на зло, яке Чіпка чинив, змусила покинути безпутне життя. І найголовніше, що Галя не побоялася зв'язати свою долю з такою ненадійною людиною. Вона йому вірила, усім серцем бажала бути з ним щасливою.
Батьки дали за нею багатий посаг, і це допомогло Чіпці розбагатіти: «Багато добра усякого та худоби навезла Галя з собою: вісім паровиць везли її посаг у Піски».

Маючи власну землю, худобу, дім, вони Стали заможною щасливою родиною. Галя зробила для свого чоловіка все можливе. Немов дочка, любить вона Чіп-чину матір: «Коло свекрухи Галя, як коло рідної матері, ходить, годить їй у всячині. Нашила їй очіпків, платків надарувала, сорочок надавала». І все ж їх подружнє щастя не тривало довго. Може, це сталося через те, що в них не було жаданих дітей, а може, їм просто не судилося бути разом, але Чіпка покинув Галю заради вільного, розбійницького життя.
Навіть у такій ситуації, коли багато жінок відвернулося б, Галя залишилась йому вірною і люблячою дружиною. Вона намагалась зрозуміти чоловіка, знайти виправдання його поведінці. Вона ховала від усіх свою таємницю, боючись за життя Чіпки. Я гадаю, що така поведінка Галі має сприйматись лише як героїчна, а вона сама — як надзвичайна, справжня жінк$.

Ще один жіночий образ подає нам Панас Мирний. Він теж, як і образ Галі, трагічний та сумний — це мати Чіпки Варениченка — Мотря.
За життя їй довелось багато пережити та пізнати. З самого початку доля була до неї непривітна. Чоловік, з яким вона одружилась і якому народила сина, виявився жонатим, покинув її саму. У селі до неї ставились з презирством. Єдина її надія була на маленького сина Чіпку. А ось чи справдилась ця надія? Мабуть, що ні. Ставши дорослим, син «віддячив» матері за все, що вона для нього зробила. Він пиячив, грабував, а для материнського серця це було жахливо. Скільки разів Чіпка знущався над матір'ю, скільки разів вона переходила жити зі своєї хати в чужу...

А ось перед нами дружина товариша Чіпки, Гриць-ка — Христя. Її автор подає дещо інакше, ніж інших жінок роману. Зовні її доля не така вже й трагічна. Вона заможна, одружена з надійним чоловіком, у її майбутньому, здається, повинно бути все гаразд. Але це лише зовні. Одружена вона з нелюбимим. Познайомившись із Чіпкою, вона близько до серця сприймає його погляди: «Палка розмова Чіпчина запала глибоко у душу Христі, що його грізна, а разом люба постать... кинула жарину у жалісне жіноче серце...». Для неї він не волоцюга, а людина багатша і вища душею, ніж її поважний чоловік.
Почуття поваги поступово переходить у справжню любов, але будучи одруженою, нічим вона не виказала свого почуття. Христя не зрадила свого чоловіка, вона пронесла через своє життя любов до Чіпки.
З великою художньою силою автор змалював у романі жіночі образи. Це вірні, ніжні, люблячі супутниці для справжніх чоловіків.

Схожі записи з категорії Панас Мирний

Шлях Чіпки від Правдошукача до кримінального злочинця за романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (3)
Шлях Чіпки від Правдошукача до кримінального злочинця за романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (2)
Проблема вибору в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (3)
Проблема вибору в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (2)
Алегоричність назви роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (2)
Алегоричність назви роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Проблема вибору в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Вибір подальшого життя в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Шлях Чіпки від правдошукача до кримінального злочинця (за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)
Ідейне значення жіночих образів у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар