Єдиність людини і природи у вірші «Розмова з другом»

Багатьох українських письменників і поетів хвилювала й хвилює проблема стосунків людини і природи. Як ніхто інший, вони гостро відчувають красу й ніжність природи, палітру її фарб, настрій й багату живу душу. Так її відчував і видатний український поет Максим Рильський. Він щиро захоплювався красою української природи. Для нього вона була живою істотою, дорогим і близьким другом. Свої почуття він розкрив у поезії « Розмова з другом », у якій висловлює свої думки щодо стосунків між людиною і природою.

Поезія розкриває враження ліричного героя від відвідування лісу. Він зворушений тим, як зустрів його цей велетень. Такого щирого прийому герой не очікував. Ліс розкрив йому свої багатства, показав Справжню красу. Птахи заспівали гостю найкращих пісень:
Ліс зустрів мене як друга
Горлиць теплим воркуванням,
Пізнім дзвоном солов'їним,
Ніжним голосом зозулі...
А дерева своїм розкішним листям дарували поетові тінь і затишок, спокій і легкість:

Ліс зустрів мене як друга
Тінню від дубів крислатих.
Смутком білої берези,
Що дорожчий нам за радість...
Як до оберегу людського життя звертається автор до лісу. Адже він мудрий і величний. Він несе людям силу і життя, оберігає чистоту стосунків і щире кохання. Але ліричний герой говорить не лише за себе. Він бере відповідальність за все людство. Герой усвідомлює, що людська діяльність може завдати природі великої шкоди. Він не говорить про її помсту, а лише закликає до справедливого й розумного використання природних дарів:

А за кожну деревину,
Що піде нам на будови...
...Ми нові гаї посадим,
Щоб земля була весела...
Вірш мені здався легким і щирим. Автор закликає дбайливо й турботливо ставитися до найближчого нашого сусіда — природи, яка залежить від нас, людей, і від якої так само залежить усе людство.

(2)

Максим Тадейович Рильський був палким любителем рідної природи. І тому багато своїх пбезій він присвятив саме її чарівній красі. Не стала винятком і поезія «Розмова з другом», у якій поет оспівує красу українського лісу, називаючи його своїм другом.
На початку твору поет згадує птахів, які живуть у лісі. Він зміг помітити найдрібніші особливості співу кожного птаха і своїми спостереженнями охоче ділиться з читачем:
Ліс зустрів мене як друга
Горлиць теплим воркуванням,
Пізнім дзвоном солов'їним,
Ніжним голосом зозулі,
Вогким одудів гуканням,
Круглим циканням дроздів.

А далі поет захоплено пише про лісові дерева, і кожне з них вабить його своєю неповторною специфічною красою, своїми особливими ознаками:
Ліс зустрів мене як друга
Тінню від дубів крислатих,
Смутком білої берези,
Що дорожчий нам за радість,
Кленів лапами густими,
Сосни гомоном одвічним.
Срібним шемранням осик.

Далі поет безпосередньо звертається до лісу як до оживленої істоти. Узагалі таке уподібнення неживих предметів чи явищ природи людині називається персоніфікацією. Цей прийом використовували багато українських письменників, у тому числі й Максим Рильський у даній поезії. Українській ментальності притаманне сприйняття природи як живої істоти.
Поет звертається до лісу як людина, яка вміє цінувати й берегти природу рідного краю:
І до друга я звернувся
Із промовою такою:
Ти рости на втіху людям,
Отіняй кохання чисте.
Бережи нам світлі ріки,
Що полям несуть вологу,
Що запліднюють сади...

Не забув поет і заздалегідь вибачитися перед лісом за кожне зрубане дерево, яке піде людям на будівництво. М. Рильський упевнений, що як компенсацію за зрубані дерева люди засадять ліс новими молодими гаями:
А за кожну деревину,
Що піде нам на будови
Чи на щогли корабельні,
Ми нові гаї посадим.
Щоб земля була весела,
Як веселе птаство в лісі,
Як веселі дерева.
Читаючи вірш «Розмова з другом», я відчула міцний зв'язок поета із рідною природою, відчула як сильно він любив її та захоплювався її красою.

(3)

У наш час дуже багато говориться про відношення до природи, яку треба оберігати. Максим Рильський у вірші «Розмова з другом» підкреслює єдність людини й природи.
Поет зображує свою прогулянку по лісу. Він наголошує, що ліс його зустрів з щирим, чистим почуттям, «як друга». А чи можна своєму найкращому, вірному другові зробити щось погане? Звичайно, ні. Автор чує тихе воркування горлиці, голосний спів солов'я, ніжну, ледве чутну пісню зозулі, голос дрозда.
Ліс зустрів мене як друга
Тінню від дубів крислатих,
Смутком білої берези.
Що дорожчий нам за радість...

Поет сприймає навколишню природу близько до душі, для нього вона дійсно оживає. Рильський звертається до дерев, як до живих істот, що здаітні думати, хвилюватись, страждати, як і люди. Саме тому автор звертається до свого «друга»:
Ти рости на втіху людям,
Отіняй кохання чисте...

Поет просить ліс застерегти людей від усього поганого, допомогти їм стати щасливими. У свою чергу автор запевняє його в тому, що за кожну деревину, вируб-лену в лісі, люди зобов'язуються посадити новий зелений гай.
Рильський підкреслює, що люди мають шанобливо ставитись до навколишньої природи, берегти її надзвичайну красу. Лише за таких умов можливе щасливе життя на цій планеті.

У поезії «Розмова з другом» Рильський наголошує на необхідності єднання людини з оточуючою її природою.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар