Дивосвіт І. Калинець

Дивосвіт

(фрагменти)

Вірші І. Калинця вирізняються серед вивчених раніше творів специфічним синтаксисом і, відповідно, пунктуацією. Відсутність розділових знаків, своєрідний поділ на строфи створюють індивідуально-авторський, неповторний ритм цієї поезії.

 

Стежечка

ходім зі мною

стежечко

 

обережно

не зачепися за камінець

переступи соломку

і під спориш не ховайся

все одно бачу а там

за городом

ого як ти виросла

 

сама біжиш

через струмок перескакуєш

батіжком по пилюці цвяхуєш

за суницею збочуєш

топчеш горох при дорозіколи б глянути

стежко

он з тої гори

на всенький світ

 

тільки не поспішай

така верчена ти

як дзиґа

але ж світ красний

голова крутиться

 

Блискавка

пливе собі королева

королева темряви

 

у дзеркало

а темно

 

зблисне

на мить

світлом

зазирне

 

хто на світі найгарніший

ви ваша темність

відкаже дзеркало

похапцем

 

заспокоїться королева

на часину

сказано писана красуля

 

Веселка

надягла веселка

стрічок

стрічок

як у свято

взяла коромисло

і пішла до річки

 

дорогою перестрів її

князенко Соняшник

із золотим черевичком

в руці

 

поміряла веселка

якраз на ніжку

от вони й побралися

Криничка

сплю глибоко глибоко

 

а ще глибше

мати моя підземна

 

я їй про зорі розповідаю

а вона про коріння дуба

 

я їй про хмаринку

а вона студеним молоком

мене поїть

 

я їй про метелика

а вона

з водяного царства

русалку приводить

 

а оце

весняна калина

не хоче забрати з мене

свою подобу

 

тільки сонце

п'є та п'є калинову воду

через золоті соломинки

 

Дим

втік дим від вогнища

просто у синіх джинсах

розпатланий та й подався у мандри

 

тільки спечену картоплину

прихопив

по дорозі до міста

 

сів у трамвай

принюхується

 

зітхнула кондуктор —

осінь мені запахла

 

залоскотало водієві в носі

повернув трамвай

і гайнув у гайя не в той трамвай сів

подумав дим

і через вікно

вистрибнув

 

Як бачимо, для віршів Ігоря Калинця характерна виразна персоніфікація неживих об'єктів: автор виокремлює предмети та явища, що мають для нього особливе, символічне значення, і наділяє їх атрибутами істоти. У такий спосіб поет залучає читача до співавторства, співтворення його поетичного світу, в якому людина живе в гармонії з оточуючим середовищем, природними об'єктами та явищами.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар