Достоїнства байок Крилова

Хоча Крилов часто використовував сюжети езопа, Лафонтена, Марциала, його добутки абсолютно самостійні. Зрештою й Пушкін не гидував сюжетами французьких, давньогрецьких і давньоримських письменників! Але адже його "Я пам'ятник собі спорудив нерукотворний..." не є самостійним добутком, хоча являє собою вільний переклад з Горация.

Справа в тому, що в байках Крилова з'явилося життя, а не гола дидактика, як в езопа, або сумовита надзидательность, як у Лафонтена. Композиція кожної байки дуже тверда, сюжет повноцінний. У мініатюрних рамках байки втрутиться все: зав'язка, кульмінація, розв'язка. Сюжетне оповідання не обтяжене наполегливою мораллю, хоча вона неодмінно присутня. Але мораль не задовольняє над стилістичною конструкцією добутку й найчастіше завуальована, як в "Квартеті": "А ви, друзі, як не сідаєте..." Або подана іронічно: "Аи, Моська! Знати вона сильна..."

Крилов не тільки майстер сюжету. Його стих міняє свою ритміку відповідно до змісту. Він використовує чергування довгот і коротких строф ("Слон і Моська"), не гидує звуконаслідуванням ("Змія"), дисгармонією, алітерацією ("Квартет").

Синтаксис його байок дуже об'ємний, конструктивно він дозволяє сприймати більші синтаксичні форми як єдиний афоризм: " Слона-Те я й не примітив", "Що ти посієш - те й жни".

Майже всі байки Крилова написані вільним ямбом. Проте в нього зустрічаються всі стилістичні прийоми, які використовуються при написанні байок. У нього чудово зближений поетична й розмовна мова, вона образний і мальовничий:

Перед вікном

Був будинок. Ударив грім,

И зі стіни Павук Упав...

Киплячий водоспад,

свергаяся зі скель,

Цілющому струмку

з гордовитістю сказав...

Уж скільки разів повторювали миру,

Що лестощі усна, шкідлива;

але тільки всі не взапас,

И в серце підлесник завжди відшукає куточок...

У липні, у сама спека,

у полуденну пору,

Сипучими пісками, у гору,

З поклажею й із сім'єю дворян,

Четверкою ридван Тягся

Популярність всенародного байкаря, дідуся Крилова була настільки велика, що до його п'ятдесятилітнього ювілею імператор наказав випустити спеціальну медаль, що ушановує літератора

Його байки написані на злість дня, тому були цікаві сучасникам, але не загубили, на жаль, своєї актуальності й сьогодні. У байці «Мирська сходка» розповідається про те, як Лев призначив Вовка в овечі старости, тобто цар призначив губернатором «хижака». Всі, кого цар запитав про Вовка, дали про нього найкраще відкликання. Чому?

...всі звірі зібрані;

Але проти Вовка немає ні слова,

И Вовка велено в кошару посадити

Так що ж Вівці говорили?

На сходці адже вони вуж, вірно, були? -

От те-те немає! Овець-Те й забули!..

Автор пояснює, що запитував цар таких же хижаків, як і сам Вовк, але тільки не Овець. Із цими ж образами ми зустрічаємося ще раз у байці «Вовки й Вівці». Крилов ясно дає зрозуміти, що поки держава, сила, влада перебувають у руках поміщиків і чиновників, вони зроблять із селянами все, що хочуть

Так чому ж Вовкам у Раді й не бути?

Хоч потрібно Овець оборонити.

Але й Волков не зовсім ж пригнобити...

Хоч говорять: Вовкам і не спускають -

Що будь Вівця відповідач иль позивач,

А тільки Вовки все-таки Овець

У ліси тягаються

Дворянство любило заявляти про свої права на владу, посилаючись на подвиги й заслуги предків. Крилов відповів на ці претензії байкою «Гусаки». Давньоримська легенда розповідає: колись до стін Рима підступило вороже військо; уночі, коли в місті всі спали, вороги зробили спробу ввірватися в місто, але гусаки, що дрімали на міській стіні, підняли лемент, розбудили римських воїнів; Рим був урятований. І от Гусаки в байці Крилова гордо вимовляють: «Так наші предки Рим урятували!» Але автор заявляє, що заслуги предків (до того ж, бути може, і вигадані) зовсім не дають нащадкам ніяких прав. Він говорить гусакам-дворянам:

«Залишіть предків ви в спокої:

Їм по справах була й честь;

А ви, друзі, лише придатні на печеня» буд.

Баснь цю можна б і боле пояснити -

Так щоб гусаків не роздражнити

Справді, Крилову доводилося побоюватися того, як би не «роздражнити гусаків», тобто не викликати на себе гнів царських правителів. Іноді йому здавалося, що краще не сваритися відкрито з монархією, іноді він уступав їй. Його коливання відбилися в деяких байках, написаних їм під натиском влади. Але набагато більше в Крилова байок, у яких він, ховаючись за своїми героями, залишається самим собою

Особливо багато разів і досить гостро нападав Іван Андрійович на чиновників, на правителів країни. Наприклад, Оракул в однойменній байці, незважаючи на те, що він «що мовить, то збреше», має силу й владу вирішувати долю людей. Або от - Осів, що «став худобиною превеликої», знатним вельможею, хоча він «дурістю в прислів'я ввійшов».

У байці «Мавпа й Окуляри» під видом мавпи, що не вміє звертатися з окулярами, зображений «невіглас познатней», що жене все корисне й, зокрема, переслідує науку. Наука робить людину більше зіркі й далекоглядним - як окуляри; але мавпи, що кривляються в трону, можуть розбити ці окуляри

До нещастя, то ж буває в людей:

Як ні корисна річ,- ціни не знаючи їй,

Невіглас про неї своя користь усе до худу хилить;

А коли невіглас познатней. Так він її й жене

У байці «Мор звірів» Крилов показав, що знать і уряд, хижаки, що грабують народ, всі лиха країни зганяють на ньому ж, на народі

«ПРО, други! - почав Лев,- по безлічі гріхів

Підпали ми під сильний гнів богів;

Так той з нас, хто всіх винний боле,

Пускай по добрій волі

Віддасть себе на жертву їм!

Бути може, що богам ми цим догодимо...» Присудили -

И на багаття Вола звалили

И в людях так само говорять:

Хто посмирней, так той і винуватий

Але Крилов у своїх добутках нападає не тільки на царську владу й уряд взагалі - у багатьох своїх байках він зображує конкретні події свого часу й конкретних людей. Так, у байках «Квартет» і «Лебідь, Рак і Щуки» автор осміяв Державну раду і його керівників за їхню нездатність до корисних політичних дій

«А ви, друзі, як не сідаєте

Усе в музиканти не годитеся».

Серед достоїнств байок Крилова хочеться відзначити стислість і образність мови; він умів створити целую картину або охарактеризувати свого героя декількома словами:

Так Лебідь рветься в хмари,

Рак задкує назад, а Щука тягне вводу.

Хто винуватий з них, хто правий,- судити не нам;

Так тільки віз і нині там.

У наш час, коли Крилов вивчається в школі й дуже популярний, збулося пророцтво Бєлінського: «У його дусі відбилася сторона духу цілого народу; у його житті виразилася сторона життя мільйонів».

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар