Душа людини непереможна (за поезією Л. Українки) III варіант

Лесю Українку називають у народі дочкою Прометея, бо саме вона перейнялася творчістю Тараса Шевченка і понесла далі естафету правди, добра й людяності. Її лірика сповнена глибокої пристрасності, ніжної задушевності, щирої любові до рідної землі, до свого нескореного народу.

Поетеса прагне створити образ духовно могутньої людини-борця, здатної втілити в собі дух епохи. У політичній ліриці Лесі Українки з'являється образ Спартака, котрий зібрав під свій прапор повсталих рабів. І особливо часто — образ легендарного богоборця Прометея. Нащадком Прометея вона називає свій народ, уславлює борців, які «блискучу іскру неба здобувають». Ліричний герой поетеси — це тип нової людини, готової до подвигу, до найважчих випробувань.

У вірші «Contra spem spero!» Леся Українка проголосила своє творче кредо:

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Поетеса — людина мужня, вольова. Усе життя вона стійко боролася з власною недугою. Це було життя людини, яка кожну хвилину весь свій хист віддавала боротьбі за соціальне й національне визволення трудового народу.

Ліричний герой вірша «Дим» серцем уболіває за поневолений народ. Для нього, як і для Лесі Українки, доля гноблених трудящих однакова в усьому світі, їй близькі і рідні італійські робітники так само, як і робітники українські.

Герої поезій дочки Прометея «сіють квітки на морозі», виступають проти рабства, ціною власної крові захищають свою країну, відстоюють її щасливе майбутнє.

Леся Українка все своє життя ладна була перетворити на подвиг, на вічне горіння. Серце поетеси горить і стікає кров'ю від розуміння того, що у кайдани рабства закований дух народу, що раб змирився зі своїм ганебним становищем, своєю долею невільника і навіть не протестує.

Ступаючи на шлях боротьби з царизмом, поетеса розуміла, що цей шлях довгий і важкий. Але життя для Лесі Українки та героїв її поезії — це безупинне змагання, боротьба, дружба й кохання.

Оптимізмом пройнятий вірш «Мріє, не зрадь!». У ньому прославляється подвиг борців за волю:

Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,

Той не вмре, не здобувши нового добра.

Людина-борець не вмре, не здобувши нового добра. Оптимізм, віра в силу волелюбного духу — характерні риси творчості Лесі Українки. Її поетичні образи не дають знидіти людському серцю. Вони будять думку, опромінюють радістю і вірою в перемогу добра над злом.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар