Душа людини непереможна (за поезією Л. Українки)

«Від часу Шевченкового «поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як з уст сеї слабосилої, хворої дівчини», — так захоплено писав І. Франко про велику поетесу Лесю Українку. Фізично квола поетеса мала голос трибуна. Її вогненне слово звучало як гарячий поклик до волі та боротьби за людські права. Вона стала символом незалежності й сили.

Особливо схвилював мене вірш «Contra spem spero» («Без надії сподіваюсь»). Ліричний герой твору, як і сама поетеса, з небувалою мужністю переборює всі життєві незгоди, стає символом нескореного людського духу. Незалежність, мужність, тверда віра в перемогу перш за все над собою звучить у цих незабутніх рядках:

Я на гору круту крем'яную

Буду камінь важкий підіймать.

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

Мужності й сили, оптимізму надає їй образ провідної зірки — символ боротьби.

«Contra spem spero» — це вірш-заклик, і тому в ньому багато окличних речень: «Гетьте, думи, ви, хмари осінні!», «Жити хочу! Геть думи сумні!», «Буду жити!» Ці заклики співзвучні з життєвим девізом Лесі Українки: «Убий — не здамся». Вона — справжній патріот рідної України.

Патріотизм, на думку поетеси, не в тому, щоб оплакувати тяжку долю Батьківщини, а в боротьбі за її краще майбутнє. І своє поетичне слово Леся Українка віддала на службу народу.

Поезія «Слово, чому ти не твердая криця» звучить мужньо, як брязкіт зброї:

Зброє моя, послужи воякам

Краще, ніж служиш ти хворим рукам!

Поетеса вірить у «месників дужих», що сприймуть її слово-зброю і «кинуться з нею одважно до бою». У поезії прославляються борці за щастя народу, мужні, сильні духом.

Не менш мужньо звучать слова її вірша «І все-таки до тебе думка лине». Поетесі «сором сліз, що ллються від безсилля», їх не потрібно проливати там, «де навіть крові мало».

«Хто вам сказав, що я слабка» називається одна з Лесиних поезій, в якій автор гордо відкидає звинувачення в слабкості, у покірності долі:

Хіба тремтить моя рука

Чи пісня й думка кволі?

Мужність поетеси не зломлена. У творах Лесі Українки з любов'ю змальовано цілий ряд незламних, сильних духом героїв. У поемі «Давня казка» створено яскравий образ народного співця, доля якого співзвучна з долею поетеси. Поет-каліка своїм полум'яним словом патріота служив людям, кликав їх на боротьбу, був чесним і непідкупним:

Золотих не хочу лаврів,

З ними щастя не здобуду,

Як я ними увінчаюсь,

То поетом вже не буду.

Ніщо не зламало мужнього поета: ні погрози Бертольда, ні тюрма. Ніхто не зміг змусити його «зброї чесної зложити». Він справжній патріот своєї землі.

Мужня, сильна, вольова людина завжди була ідеалом Лесі Українки. У поемі «Лісова пісня» поетеса протиставляє задушливій атмосфері бездуховності і слабкодухості гордий порив до волі, до духовно багатого життя, уславляє незламний дух людини-творця. Лісова русалка Мавка — горда, мужня істота. Сила духу була надзвичайною: своїм чистим, всеперемагаючим коханням Мавка рятує Лукаша, коли він перетворився на вовкулаку.

У поезії «Досвітні огні» звучать мотиви мужності й боротьби. Вірш «Мріє, не зрадь» — це роздуми борця, який усе життя присвятив народові. Поетеса палко звертається до своєї мрії, запевняє, що на тернистому шляху боротьби за народну волю її «не злякає ні горе, ні смерть». Служіння своїй зорі, боротьба художнім словом за правду, волю — ось у чому мета життя Лесі Українки, ось у чому її безсмертя.

...Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає.

Так стверджує Леся Українка. Поезія її безсмертна, як безсмертні її мужні, сильні духом герої, як безсмертний український народ.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар