Фантастичне і реальне в баладі Т. Шевченка «Тополя» (2)

Великий український поет Тарас Григорович Шевченко створив надзвичайно цікаву баладу «Тополя»,
яка глибоко вразила мою уяву. У творі майстерно переплітається реальне і фантастичне, знаходиться у гармонійному зв’язку і синтезує поетичний світ твору. І все ж таки треба розуміти і чітко розмежовувати аспекти реального і фантастичного, надреального.

До реальних подій відноситься загибель коханого у бою, тяжка печаль дівчини, яка марно чекає на нього:
Полюбила чорнобрива Козака дівчина.
Полюбила — не спинила,
Пішов та й загинув...
Не щебече соловейко
В лузі над водою.
Не співає чорнобрива.
Стоя під вербою;
Не співає, — як сирота,
Білим світом нудить.
Без милого батько, мати —
Як чужії люде.

У ті часи, про які йдеться мова у баладі, багато відважних козаків гинуло у битвах з турками й татарами, боронячи українські землі. Отже, не дивно, що коханого ліричної Героїні спіткала така ж трагічна доля. Не викликає подиву й бажання матері видати заміж доньку. Вона бажає щастя своїй дитині і тому пропонує їй багатого нареченого. Мати не помічає, як сильно страждає через це дівчина:
«Чого в’янеш, моя, доню?» —
Мати не спитала,
За старого, багатого
Нищечком єднала...
«Не хочу я пановати,
Не піду я, мамо!
Рушниками, що придбала,
Спусти мене в яму».
Усі ці обставини не виходять за межі реального.

Зовсім по-іншому сприймаються подальші події, які розгортаються у баладі. Коли дівчина приходить до ворожки і та, даючи закоханій чарівного зілля, вчить її магічному ритуалу, дія переходить у сферу фантастичну:
Ось на тобі сего дива!
Піди до криниці;
Поки півні не співали,
Умийся водою,
Випий трошки сего зілля —
Все лихо загоїть.
Вип’єш — біжи якомога;
Щоб там не кричало,
Не оглянься, поки станеш
Аж там, де. прощалась.
Одпочинеш; а як стане Місяць серед неба,
Випий ще раз; не приїде —
Втретє випить треба.

І нарешті зовсім незвичайна подія — перетворення дівчини на тополю після того, як чарівне зілля випила:
Зілля диво наробило —
Тополею стала.
Не вернулася додому.
Не діждала пари;
Тонка-тонка та висока —
До самсіі хмари.

Звичайно, у.реальному житті таке перетворення неможливе. Але поет дотримувався народнопоетичних традицій цього жанру. Як відомо, для балади характерні саме метаморфози, тобто перетворення людини у зв’язку із драматичними подіями на рослину, птаха або тварину.
Отже, Тарас Григорович Шевченко не лише створив надзвичайно цікавий й оригінальний твір, але й дотримувався народнопісенних традицій у зображенні реального й фантастичного.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар