Філософські питання в поезії Лермонтова

Демон намагається обдурити Тамару, і в нього це виходить, вона вірить йому і його словам. Він дає клятву, що «відрікся від старої помсти» і «відрікся від гордих дум», він «обсипає» дівчину обіцянками: «Я дам тобі всі, все земне - люби мене!..» Він спокусив її, спричинив, і вона, не в силах пручатися Демонові, віддалася йому. Тамара вмерла... Її «грішна душа» до «грудей хоронителя пригорнулися», у ній вона шукала спокою, і раптом перед нею став Демон, але вже в іншому обличчі, коли він намагався спокусити Тамару, він «одяг маску», що приховувала всю правду

И от перед душею Тамари вже хтось іншої, незнайоме їй істота з поглядом, повним ворожнечі й не знаючого кінця злості. Божий суд свершился, Демон переможений, йому ніколи не досягти світла, як би він не намагався. І йому знову прийде скитаться над землею й сіяти зло без наслажденья. Але ж колись він був «щасливим первістком створіння», він не знав ні зла, ні ненависті, ні нудьги, а зараз він став блукачем, що ніде не зможе знайти спокій і щастя, душу який не можуть торкнути ні краса природи, ні сила прекрасних почуттів, він тільки із презирством може на все це дивитися й ненавидіти всі

А коли Демон побачив чарівну Тамару, він відчув, що його німу душу наповнили інші почуття, вони створили в нього бажання відродитися, стати іншим, «спробувати» нові почуття... І знову провал

Демон в однойменному добутку М.Ю.Лермонтова є героєм, що вміє в собі риси характеру злої й ненависної істоти, але після зустрічі з Тамарою в ньому прокидаються нові почуття і якості, які не можуть довго існувати в грішній душі

До старовини й народних обрядів у Лермонтова було особливе відношення. Досить буде відзначити, що виховувався він у селі, у бабусі, і з тих пор назавжди полюбив природу, зумів розглянути красу простого селянського життя. Пізніше, поринувши вже у світське життя, у рішення головних і пекучих питань суспільства, Лермонтов часто ловив себе на думці:

И якщо як-небудь на мить удасться мені
Забутися-Пам'яттю до недавньої старовини
Лечу я вільним, вільним птахом;
И бачу я себе дитиною;
і навкруги Рідні всі місця: високий панський будинок
И сад зі зруйнованою теплицею...

Велич, мудрість і чистоту старовини письменник хотів зберегти в сьогоденні й донести до майбутнього. Часом художник тужить і жалує про колишню велич російського народу, трохи загубленому в сучасному суспільстві. Згадаємо відомий вірш Лермонтова «Бородіно», де він порівнює предків з богатирями, оспівуючи їх фізичну й духовну силу

Лермонтов не виділяв окремих циклів, фольклорні мотиви якось непомітно вливаються й звучать у всій його творчості. От трохи дивно мелодійних назв його добутків, які говорять самі за себе - «Балада», «Російська пісня», «Російська мелодія», «Козача колискова пісня», «Єврейська мелодія», «Привітаю тебе, войовничий слов'ян», «Три пальми» (східне сказання) і т. д.

Народні перекази й легенди супроводжують людину із самого народження, щоб наситити його щиросердечною й природною красою. Непояснена таємниця стародавності як і раніше розбурхує його уяву й надихає у творчості або в житті. У своєму вірші «Дружина Півночі» Лермонтов використовував саме цей сюжет

Покрита таїнств легкою сіткою,

Меж скель опівнічної країни,
Вона була нерідко
У роки чарівної старовини,
И Фіна дикі сини
Їй храмини споруджувалися

Всі подорожани й просто цікаві жителі, хто прагнув хоч одним поглядом подивитися на це таємниче божество, умирали. І тільки скальди залишалися непошкодженими:

Вони платили песнопеньем
За полум'яний захвату година

Міркуючи про міфологічні образи у творчості художника, необхідно обмовитися. Як відомо, у Лермонтова існує кілька віршів з дуже характерними назвами, такими, наприклад, як: «Мій демон», «Ангел», більші добутки - поеми «Демон», «Ангел смерті». Але їхні сюжети сходять не до фольклорних мотивів, а скоріше до біблійних легенд і персоніфікують в автора не народні символи або образи, а світові

Однак у Лермонтова зустрічаються і язичеські народні образи - відьми, русалки, велетні - це ті потойбічні сипи, які не мають величезної влади над людиною, а лише випробовують, спокушають його, але, буває, і допомагають

Лермонтов часто звертався й до тих фольклорним образам, які ніколи не стираються в пам'яті людей, але залишаються насущними, живої й актуальними для людської свідомості за всіх часів - віддана й шляхетна любов (вірш «Незабудка»), повага до своїх предків («Бажання»), Природа, самобутньо-національні характери, історія народу

У Лермонтова є автопортрет у вірші «Російська мелодія». У ньому автор малює власний образ - співака, але не зі знайомій усім лірою, а іншому рідним і близьким співакові інструментом.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар