Фольклорні джерела повісті О. Кобилянської «В неділю рано зілля копала» (1)

Ольга Кобилянська в 1908 році створила одну з най-видатніших своїх повістей — «В неділю рано зілля копала...». Свій твір авторка визначила як оповідання, але розповідь вийшла далеко за межі невеличкого твору і визначається як повість.
Цей твір написаний за мотивами відомої української народної пісні «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці. ..». В його основі — популярний баладний сюжет про тяжкий гріх зради і неминуче покарання за це.

Повість пронизана ліричними мотивами і багатьма фольклорними елементами. Під час розповіді ми постійно чуємо колоритний голос трембіти, що є символом Західної України: «Се справді голос гірської трембіти, яка щось заповідає сумно і протяжно, мов виразний жаль».
Відчуваємо мотив загубленої долі, або «порчі», як говорять у народі. Поряд з цими фольклорними елементами письменниця подає зображення маків, що в усній народній творчості символізує смерть: «... се були великі червоні зимуючі в землі маки, яких в цілім селі ніхто, окрім Іванихи не мав».
Ольга Кобилянська впевнена, і це зображує у своєму творі, що людина є грішною від народження і несе свій гріх на протязі всього життя.
«Господи Боже, змилосердися над грішним народом твоїм — він кається. В злиднях і покорі, в голоді і Холоді кається він тяжко».
Письменниця деякий час перебувала на Буковині і прийняла близько до серця не лише народні звичаї цього краю, але і його сприйняття світу. Саме тому цей твір настільки насичений витоками з фольклору.

Згідно з народними поглядами на життя авторка висловлює думку про можливість передачі «порчі» через покоління, про існування родового прокляття, яке є неминучим покаранням, природною реакцією на скоїння гріха: «...чи не кара се ще, не покута яка?»

Історія гріха починається з матері Гриця — циганки Маври. Вона була одружена з циганом Раду зі свого табору, але народила йому світловолосого сина з блакитними очима. Чоловік здогадався про її зраду, прокляв і не дозволив жити з циганами. Таким чином починає своє руйнівне життя прокляття: «Проклята! Зрадила. Його зрадила..» Воно надалігнабуватиме сили і почне руйнувати життя не лише Маври, але і її сина Гриця та вихованки Тетяни.
Український народ споконвіку був дуже набожним, богомольним, церква для нього завжди була невід'ємною частиною життя. Але це не заважає йому щиро вірити в надзвичайні можливості циган, в існування надприродних сил. Селяни постійно звертаються до циганки Маври, що живе вже за селом. Вони приходять за допомогою, за ліками, які сама Мавра готує з рослин і ягід, за ворожінням і пророцтвом і, нарешті, за чудодійними приворотними зіллями: «Жінки й молодиці, дівчата і парубки,'5а іноді і старі ґазди — хоч знані, хоч чужі, що потрібували поради і ліків чи при-мівок від знахарки-ворожки, знаходили ц... Літом збирає Мавра гриби, малини, ягоди... Весною і літом, аж до пізньої осені, ходить вона ще і по зілля...»
Ольга Кобилянська свою повість «В неділю рано зілля копала...» створила на основі фольклорних традицій. Народна творчість стала для неї невичерпним мистецьким джерелом, завдяки якому твір набув такого особливого, романтично-поетичного колориту.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар