Формування бунтарського характеру Миколи Джері під впливом кріпосницької дійсності

У повісті І. С. Нечуя-Левицького «Микола Джеря» зображено важке життя молодого парубка, який не міг терпіти несправедливих утисків панів, сміливо виступав проти всіх, хто кривдив селян.

Бунтарська вдача Миколи Джері складалася поступово. Його обурює те, що селяни мають весь час працювати на панському лані, не встигаючи свій врожай зібрати. Несправедливість осавули, який може вдарити жінку-селянку, теж глибоко хвилює Миколу. Але найгірше в тому, що кривди оточують бідну людину: подушне треба платити навіть за небіжчиків, аж до наступної ревізії, качок панських треба годувати зі своїх запасів, навіть попу в церкву за будь-яку послугу платити великі гроші. А за непокору пан може так розпорядитися життям селянина, що той ніколи не побачить своєї родини, наприклад, віддати у москалі. З цим Микола не може змиритися, тому він спалює панський будинок і втікає на цукроварні.

Але життя заробітчан не менш несправедливе. Вони живуть у обідраних казармах, їдять чорний хліб, кашу з тухлого пшона та борщ з пацюками і тарганами. Їм віддають не всі зароблені гроші. Багатьох з них навіть ховають не по-людськи.

Не дивно, що за таких умов людина може лише повністю змиритися та терпіти, як віл у ярмі, або, якщо має гідність і сильну волю, стати справжнім бунтарем, як Микола Джеря.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар