Голобородько Ми йдемо

Ми йдемо по Україні:

від степів до гір,

від лісів до морів —

зві,цусіль виходимо на прадавні шляхи,

і немає нам ліку.

Ми чинимо волю наших прадідів, які нас послали у путь, щоб ми йшли нашою віковічною землею.

Ми гордо йдемо шляхами України:

ви, які виглядаєте у вікна, як сусіди,

щоб подивитись на нас, гордо йдучих,

ви, які визираєте з-за рогу, як вороги,

щоб подивитись на нас, гордо йдучих, —

ви всі бачите, як ми гордо

йдемо дорогами України.

Ми йдемо,

не вимагайте від нас доказів нашої прихильності

до руху,

не вимагайте пояснень причин, що привели нас

у рух.

Марна ваша справа — виставляти проти нашої ходи

контраргументи, що ви їх здобуваєте із мертвих

джерел,

намагаючись зупинити нашу ходу,

марна ваша справа — ми йдемо.

Ми йдемо по Україні,

пов'язані вишиваними дівочими руками

рушниками,

і радість сяє в наших очах.

Верлібр В. Голобородька «Ми йдемо» має чіткий внутрішній ритм. Ліричний герой поезії почувається часточкою великого народу, який нарешті здобув волю і тепер гордо йде по світу, незважаючи на пережиті утиски й заборони.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар