Гіркий біль поета-засланця в поезії П. Грабовського «Сон»

Поезії відомого українського поета Павла Грабовського тісно переплітаються з його власним життям. Вони такі ж натхненні, мудрі й правдиві. Часто вони відбивають переживання поета, його думки, моральні засади. Життя П. Грабовського було сповнене важких випробувань, картин важкого заробляння на хліб близьких людей, розлуки з рідною землею. Усе життя поета відображається у його поезіях. Важкі спогади про рідний край відбилися в поезії «Сон».

П’ять важких років довелось поету перебувати у засланні через свої революційні ідеї. Рідний край, родина і природа часто згадувалися Грабовському. Рідне село було найкращим місцем, де довелось побувати поетові. І воно наснилося йому далеко на чужині, у тюрмі. Його теплий образ зігрів серце ліричного героя:

Зелений гай,пахуче поле

В тюрмі приснилися мені,

І луч широкий, наче море,

І тихий сум по кружині.

Але сум поступово змінюється переживаннями за матір і сестру. Вони залишилися самі й змушені важкою працею заробляти собі на життя. Він дуже засмучений долею сестри. Молода жінка марніє від виснажливої роботи, вона вже не сподівається на щасливу долю:

Поблідло личко, згасли очі,

Надія вмерла, стан зігнувсь…

І я заплакав опівночі

І, гірко плачучи, проснувсь.

Своє життя Грабовський присвятив боротьбі з існуючим ладом та нелегкими випробуваннями. За це він був покараний засланням. Але в цьому протистоянні неправді допомагало йому поетичне слово та любов рідних людей — єдиний скарб, який ніхто не міг відібрати у справжнього патріота.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар