Хліб — усьому голова (за поезією «Бесіди з внучкою про хліб») III варіант

Хліб — це основа життя людини, а хлібороб — найпочесніша професія для неї. Хліб є святинею для кожної трудящої людини. Недарма здавна хлібину робили круглою, наче сонце. В поезії «Недожата нива» розповідається про те, як під час Другої світової війни солдат, який в мирному житті був хліборобом, не від

почив перед боєм. Він не зміг залишити поле без жатви. І вночі, коли всі солдати відпочивали, він при світі місяця жав хліб. А вдень, під час бою, солдат загинув на цьому полі. Він не міг терпіти, щоб була сплюндрована чиясь праця, щоб був споганений хліб — святиня для трударя. І той солдат загинув за хліб, за лан, за свою країну, захищаючи їх.

В «Нетиповому випадку на майдані» розповідається про зовсім інше ставлення до хліба. Хлопчики ганяють хлібину, наче м'яч. А мимо йдуть люди, спішать байдужі у своїх справах. Аж ось прийшла якась бабуся. Вона нічого не сказала хлопчикам. Тільки підняла хліб, обтерла його і заплакала. Заплакала від образи за хліб, від сорому за хлопців, від байдужості людей навкруги. Адже в тому маленькому шматку хліба—і сонце, і сила нашої землі та води, піт праці хліборобів, кров тих солдатів, що полягли в боях, захищаючи нашу землю від загарбників. Мені було соромно за хлопців, шкода бабусю і хліб. А ще мені не зрозуміло, чому ніхто з перехожих не зробив зауваження тим хлопчикам, що ображали хліб.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар