Камінний хрест — німий свідок трагедії селянина-емігранта за новелою В. Стефаника (3)

Видиш, брате мій,
Товаришу мій,
Відлітають сірим шнурком
Журавлі в вирій.
Чути: кру! кру! кру!
В чужині умру,
Заки море перелечу,
Крилонька зітру.
Б. Лепісий
Творчість Василя Стефаника, сина неписьменного хлібороба з покутського села, вихідця з низів народних, які століттями несли на своїх плечах тяжкий тягар соціального й національного поневолення, виросла з безмежної любові до селянина, з несхитної віри у його велику духовну силу. «Ялюблю, — писаввін, — мужиків за їх тисячолітню тяжку історію, за культуру, що витворила з них людей, котрі смерті не бояться. За те, що вони є, хоч пройшли над ними бурі світові... Є що любити і до кого прихилитися. За них я буду писати і для них». Він прийшов у літературу, щоб стати захисником скривджених і знедолених, сказати про них своє слово.

Зображуючи страждання селян Галичини в лещатах капіталістичної експлуатації, письменник Створив ряд глибоких за своїм змістом і високодосконалих за художньою формою новел, кращою з яких є «Камінний хрест» — єдиний твір Василя Стефаника, присвячений темі еміграції. Цієї теми торкалися у своїй творчості багато письменників та розглядалося це питання по-різному, бо ж наприкінці XIX століття люди покидали свою Батьківщину з різних причин. Протягом 1890-1910 років тільки з Галичини виїхало за кордон 300 тисяч українців: селян в масову еміграцію до Америки та Канади гнали розорення й безпросвітні злидні. І, звичайно, така еміграція сприймалася як трагедія. Аналізуючи причини еміграції, Стефаник робить висновок, що вона зумовлена соціальною несправедливістю, темнотою безправних селян. Йому було боляче бачити втомлених, заляканих селян, що їх «немилосердна земля чорна» «пустила від себе». «Вижу їх як дубів, тих мужиків, що їх вода підмиває, корінь під-мулює... — писав він, — чую їх біль, всі ті нитки, що рвуться між її (громади) серцем і селом, і мені рвуться, чую їх жаль і муку».

Новелу «Камінний хрест» (хоч за жанровими ознаками це оповідання, та за аналогією до багатьох інших творів її теж називають новелою) Василь Стефаник написав на основі реальних подій. Прообразом головного героя цього твору була реальна особа — русівський селянин, який дійсно виїхав до Канади й листувався з письменником. Емігруючидо Канади, Іван Ахтемійчук поставив на своєму полі камінний хрест. Він і понині стоїть на найвищому пагорбі в Русові. Проводи цього селянина на чужину здалися письменнику схожими на похорон. Це й призвело до створення новели.

У «Кам'яному хресті» ми спочатку знайомимося з долею головного героя. Виявляється, що повернувшись з війська, Іван Дідух отримав у спадщину від батьків кам'янистий горб «щонайвищий і щонайгірший над усе сільське поле». На нього витратив селянин молодечу силу, на ньому став ґаздою. Не багачем, але свій шматок хліба мав. Люди пам'ятають Івана у виснажливій праці на цій нивці: як щороку впрягався поряд з конем і вивозив туди гній, обкладав горб дерном, щоб дощі не змивали ґрунт, обробляв поле. Невигадану правду про тяжку селянську недолю автор передає за допомогою багатьох подробиць: ми бачимо сині жили, що випинаються на обличчі та руках Івана, коли він разом з конем витягує воза на горб, відчуваємо напругу, з якою він мішком виносить гній на нивку. На цьому ж горбі Іван і скалічився: тяжка праця зігнула його в дугу, через що односельці прозвали його Перелама-цим. На цьому ж горбі Іван постарів, а тепер, на старість літ, господарство, налагоджене такою каторжною працею й неймовірними зусиллями, добровільно залишає, оскільки той наділ неспроможний прогодувати його родину. Піддавшись вимогам дружини й синів: «Два роки нічого в хаті не говорилось, лише Канада та й Канада...», Іван Дідух з родиною вибирається в пошуках кращої долі з рідного села. Він не тішить себе ніякими ілюзіями, бо переконаний, що невідома країна — це могила для нього і дружини, і тому прощання його з рідною хатою, селом, односельцями і справді схоже на своєрідний похорон. Біль, жаль, душевні страждання героя визначають настрій цього твору, який звичайно відносять до теми селянської еміграції, хоча насправді головне, про що йдеться в ньому — саме прощання селянина з сусідами у зв'язку з його від'їздом до Америки. «Ця земля не годна кілько народа здер-жіти та й кільки біді витримати», — звучить розпач у словах ївана, Він прощається з односельцями, і перед нами постають епізоди його сповіді за прожите життя. Усі спогади обертаються навколо глиняного горба, який він усе своє життя обробляв тяжкою працею. На ньому він встановив на пам'ять землякам камінний хрест з вибитими іменами, своїм і дружини. Камінний хрест, поставлений Іваном Дідухом, став символом страждань сотень тисяч галицьких українців, яких злидні погнали за океан, до «Гамерики» й Канади.

Усі думки героя обертаються навколо горба, він зрісся з ним до такої міри, що готовий, якби це було можливо, перевезти і його за океан. Іван прохає сусідів не минати його горба, а у святу неділю кропити хрест. Адже для героя розставання з рідною землею — трагедія. Пройнятий страшною тугою, Дідух почував себе як камінь, викинутий хвилею на берег.

Василь Стефаник — визнаний знавець психології людини в її найкритичніші хвилини життя. Оповідання «Камінний хрест» він сам назвав студією, тобто художнім дослідженням душі головного героя. Письменник часто подає свого героя в ситуації відчаю, розпуки, захмеління з горя, тобто в такому стані, коли наболіле виривається назовні. Камінний хрест, поставлений Іваном Дідухом на глиняному горбі, став пам'ятником не лише його родині, а й всім тим трудівникам, які виїздили до «Гамерики» й Канади, він став символом трагізму життя селянина-бідняка, емігранта. Образ Івана Дідуха — це образ усього галицького селянства. Його трагедія — трагедія всього краю. Картини прощання Івана, його сповіді, жалібний спів, божевільний танець — усе це намагання автора показати читачеві народну недолю, людське горе й водночас сподівання трудівника на краще майбутнє. Безземелля, занепад селянських господарств, загроза смерті — усе це штовхає селян до еміграції, але й втрата Батьківщини для багатьох була рівноцінною смерті. Так і з'явився камінний хрест на «могилі» живих людей як символ трагедії у житті українців.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар