Картини рідної Донеччини у творах «Вода десь точить білий камінь», «Солов’їні далі, далі солов’їні» І варіант

Володимир Миколайович Сосюра народився в місті Дебальцево на Донбасі в 1898 році. У його творах знайшли поетичне відображення і героїчний подвиг народу, який в боях відстояв честь і незалежність Батьківщини, і натхненна праця людини, і особисте її життя, радощі і болі. У часи, коли немало поетів захоплювались масштабністю і космізмом зображення дійсності, Сосюра пише з ліричною теплотою, поєднуючи ліризм з широким громадським звучанням. Головний герой Сосюри — людина глибоких почуттів, світлого ідеалу, людина вразлива, благородна, відкрита. Його поезія, щира і безпосередня, чарує простотою і ясністю образів. У його віршах немає незвичайних рим. Багато його віршів покладено на музику, бо вони мелодійністю, емоційним звучанням близькі до української народної пісні. Вони такі ж прості, ясні, сповнені чистих і свіжих почуттів. Багато рядків з його віршів стали афоризмами:

Де б я не був, а все ж думками

Лечу в Донеччину свою.

Це рядки з вірша «Вода десь точить білий камінь», де поет укотре зізнається в любові до рідного краю. Адже земля батьків , стежки дитинства завжди викликають найтепліші спогади. З гарячою синівською любов'ю описує поет краєвиди рідного Донбасу. Тут і копри із зорями ясними», і «за Донцем встають заводи в могутній величі своїй». Ми ясно чуємо в цьому вірші тему нерозривності зв'язку з рідною землею. У вірші «Солов'їні далі, далі солов'їні» опис пейзажу перетинається з інтимною лірикою. Прийшла весна Вкраїни, і на гіллі рясному цвіт, немов сніжинки. Тут і «сині далі», і «сяють очі» «сині і кохані».

У вірші «Коли потяг у даль загуркоче» перед нами постає картина тихого лагідного вечора і зустрічі закоханих: «місячні ночі», «сумні жоржини», «шум акацій", «дзвін гітари у місячні ночі». І от юнак пішов на війну, обіцяв повернутись. Але сталося все не так.

Опис рідних краєвидів перегукується з описом почуттів. Вірш «Як я люблю тебе, мій краю вугляний» розкриває глибину почуттів до рідного Донбасу. Поет освідчується в коханні «кожному камінцю, билині кожній». Для набуття сили і наснаги «я серцем до землі донецької тулюсь, — каже Сосюра. — Я пишаюсь, що я землі моєї син».

Я читаю ці вірші і відчуваю себе причетним до цього почуття. Бо я теж люблю свій рідний Донбас і почуваю гордість за свою причетність до людей цього краю.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар