Казка і міф у романі Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності»

У романі Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності» є два стилеутворюючих начала: іронія і казка. Давайте більш докладно зупинимося на другому. Життєдайні води казки обмивають історичну твердінь роману. Вони приносять із собою поезію. Казка просочується в життя сімейства Буендіа. У романі постійно зустрічаються і казкові сюжети, і казково-поетичні образи, асоціації. У всемогутнього Джека Брауна просвічує казковий чаклун-перевертень. А в солдатах, викликаних на розправу зі страйкарями, — «багатоголовий дракон». Є в романі і більш масштабні асоціації. Похмуре місто, батьківщина Фернанди, де по вулицях бродять примари і дзвони тридцяти двох дзвіниць щоденно оплакують свою долю, знаходить риси царства цього чарівника.

По сторінках роману пролягли казкові шляхи. По ним приходять цигани в Макондо, по ним від поразки до поразки мандрує непереможний полковник Ауреліано, по ним у пошуках «найкрасивішої жінки на світі» блукає Ауреліано Другий.

У романі є і добре знайома Габо, «домашній» різновид казкового пророцтва — карточні гадання і пророкування долі. Ці пророцтва поетичні, загадкові, незмінно добрі. Але в них є одна хиба — реальна життєва доля, якою відає вже письменник Гарсіа Маркес, складається їм усупереч. Так, Ауреліано Хосе, якому карти наобіцяли довге життя, сімейне щастя, шістьох дітей, замість цього одержав кулю у груди. «Ця куля, очевидно, погано розбиралася в пророкуваннях карт», — смутно іронізує письменник над тілом чергової жертви громадянської війни.

У романі є і призначені казці по чину смерть і привиди. Але смерть тут аж ніяк не карнавальна, гротескна маска з її обов’язковими атрибутами: черепом, скелетом, косою. Це проста жінка в синій сукні. Вона, яку казці, наказує Амаранті шити собі саван, але її, теж як у казці, можна обдурити і затягти шиття на довгі роки. Привиди тут також «одомашнені» і «офункціоновані». Вони уособлюють «розкаяння совісті» (Труженсіо Агілар) або родинна пам’ять (Хосе Арнадіо під каштаном).

У романі присутні й арабські казки з «Тисяча й однієї ночі». Ці казки приносять цигани, і тільки з циганами вони пов’язані.

За своїм походженням казка — або дочка міфу, або молодша сестра, тому у міфологічній табелі про ранги вона стоїть на сходинку нижче від міфа з його величчю, абсолютністю, універсальністю. Проте між ними існують родинні зв’язки. Міф — «частка людства». Але на цю назву може претендувати і казка, хоча вона у деякій мірі обмежена національними рамками.

Схожі записи з категорії Маркес

Життєстверджуюча сила роману «Сто років самотності» (за твором Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності»)
Філософсько-етичний сенс зустрічі янгола з людьми (за новелою Ґ. Маркеса «Стариган із крилами»)
Тест на людяність (за новелою Г. Маркеса «Стариган із крилани»)
Родовий міф Буендіа як попередження людству (за романом Г. Г. Маркеса «Сто років самотності»)
Реальна фантастичність в романі Г. Г. Маркеса «Сто років самоти»
Можливо, янголи поряд… (за оповіданням Г. Маркеса «Стариган з крилами»)
Життя як сон (за романом Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самоти»)
Філософсько-етичний сенс зустрічі янгола з людьми в оповіданні Габріеля Гарсіа Маркеса «Стариган із крилами»
Філософсько-етичний сенс зустрічі янгола з людьми
Проблематика та система образів роману Г. Г. Маркеса «Сто років самотності»

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар