Коли дідусь мій був маленький… III варіант

Мій дідусь народився в селі за рік до початку Великої Вітчизняної війни. Перші роки життя прийшлися на війну. Батько мого дідуся пішов воювати на фронт, але так і не повернувся, зник безвісти. Дідусь ріс без батька. Перші яскраві спогади, як не один раз розповідав мені дідусь, залишилися на все життя. Радість його матері і радість усіх людей навкруги — це перемога. Дитинство у мого дідуся було тяжким. Його мати весь час була у полі, працювала бригадиром. Вдома було хазяйство, був город. Дідусь годував домашніх птахів, прибирав за тваринами, мив підлогу і підмітав подвір'я. Він з дитинства жалів свою матір, тому у хаті робив все, що вона йому наказувала.

Знаходив час гуляти з хлопцями: бігали по вулиці, купалися у річці, грали в різні ігри. Бувало, билися, але мати не втручалася. Мій дідусь дуже полюбляв ходити вночі у поле, стерегти коней. В селі не було школи. Треба було ходити за три кілометри. Для дідуся почалися шкільні роки.

Сьогодні я слухаю розповіді дідуся з увагою й цікавістю. Світ, у якому він жив, значно відрізняється від сучасного. Тим цікавіше порівнювати минуле і сьогодення, робити власні висновки, але знову і знову просити дідуся розповісти щось цікаве.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар