Крила Костенко Ліна

А й правда, крилатим ґрунту не треба.

Землі немає, то буде небо.

 

Немає поля, то буде воля.

Немає пари, то будуть хмари.

 

У цьому правда пташина... А що ж людина?

 

Живе на землі. Сама не літає.

А крила має. А крила має!

 

Вони, ті крила, не з пуху — пір'я,

А з правди, чесноти і довір'я.

 

У кого — з вірності у коханні.

У кого — з вічного поривання.

 

У кого — з щирості до роботи.

У кого — з щедрості на турботи.

У кого — з пісні, або з надії,

Або з поезії, або з мрії.

 

Людина нібито не літає...

А крила має. А крила має!

 

Л. Костенко — співець людської окриленості, тобто наснаги до життя і творчості, тих рис, що визначають Людину: правдивості, щирості, щедрості, віри, надії, любові. Поезії «Чайка на крижині» та «Крила» пов'язані між собою спільною темою і складають диптих.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар