Крила Іван Драч

Крила

(Новорічна балада)

Через ліс — переліс, через море навкіс

Новий рік для людей подарунки ніс:

Кому — шапку смушеву,

кому — люльку дешеву,

Кому — модерні кастети,

кому — фотонні ракети,

Кому солі до бараболі,

кому три снопу вітру в полі,

Кому пушок на рило,

а дядькові Кирилові — крила.

Був день як день, і раптом — непорядок,

Куфайку з-під лопаток як ножем прошило.

Пробивши вату, заряхтіли радо,

На сонці закипіли сині крила.

А в дядька у серці туга і тіні.

(Кому — долю багряну,

кому — сонце з туману,

Кому — перса дівочі,кому — смерть серед ночі,

Щоб тебе доля побила,

А Кирилові, прости господі, — крила).

Жінка голосила: «Люди, як люди.

їм доля маслом губи змастила.

Кому — валянки,

кому — мед од простуди,

Кому — жом у господу,

а цьому гаспиду,

прости господи, — крила?!»

Так Кирило сокиру бруском задобрив і крила обтяв об колоду.

Та коли захлинались сичі,

Насміхалися зорі з Кирила,

І пробивши сорочку вночі,

Знов кипіли пружинисті крила.

Та Кирило з сокирою жив,

На крилах навіть розжився —

Крилами хату вшив,

Крилами обгородився.

А ті крила розкрали поети,

Щоб їх муза була не безкрила,

На ті крила молились естети,

І снилося небо порубаним крилам.

(Кому — нові ворота,

кому — ширшого рота,

Кому сонце в кишеню,

кому — дулю дешеву.

Щоб тебе доля побила,

А Кирилові — не пощастить же

отак чоловікові! — крила).

Крила натхнення, чуття краси подарувала дядькові Кирилові доля. Проте в людському буденному житті вони були непотрібні. От і застосовував Кирило крила як умів: хату обшив, обгородив. Однак недарма трапляється все на землі: крила стали у пригоді поетам.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар