Літній ранок ІII варіант

Незабутні дні літа... Дні, прогріті золотим сонцем, овіяні легеньким вітерцем, зволожені теплими дощиками. Дні зеленої трави, солодких фруктів і яскравих квітів. Літо — найпрекрасніша пора року, час відпочинку й подорожей. Влітку чудово і на морі, і в горах, і в затишному селі. Навіть велике промислове місто перетворюється на казковий мегаполіс, коли прокидається під фантастичними сонячними променями.

Цей літній ранок я зустріла у Слов'яногірську. У кімнаті, залитій світлом сонця, було затишно й спокійно. Але що це за дивні звуки ледь долинають до мене? Та це ж срібний передзвін дзвонів Святогірського монастиря чується мені.

На вулиці тепло. Сосни оточують мене, усе повітря наповнене ароматом живиці. Високо над головою між сосновими гілками я бачу блакитне небо і сяюче сонце. Під ногами в мене пісок, голки й шишки. А ось галявина, куди майже не проникають сонячні промені. На зеленому килимі трави можна побачити яскраво-червоні ягідки полуниці. Я сідаю на траву, притискаючись спиною до стовбура дерева, і намагаюся розгледіти між густими верхівками лісу шматочок неба або промінчик сонця.

Вийшовши з лісу, бачу захоплююче видовище: «... горить-тремтить ріка, як музика». Сіверський Донець! Я вперше зустрічаю ранок на березі ріки. Сонце золотить води Дінця, в яких відображається білий монастир. Сяють хрести, а дзвони вітають срібними голосами чудовий літній ранок, який обіцяє стати чудовим літнім днем.

Я теж вітаю цей ранок, милуючись прекрасним краєвидом. Я люблю літо, люблю сонце, людей, які разом зі мною зустрічають новий день.

Люблю я ті часи, як сонце вже встає

І промінь свій прозорий

На села, на поля так вільно, ніжно ллє.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар