Любов до рідного краю у творах «Заспів», «Видиш, брате мій…» II варіант

Найголовніше для поета, на мою думку, мати щире, співчутливе серце, чутливе до страждання людей. Саме таке велике серце, що могло вміщувати горе багатьох, мав Богдан Лепкий.

Під час свого перебування у Кракові поет зустрів галицьких та буковинських емігрантів, що вирушали на чужину. В уяві його виник сумний образ журавлів-людей, що змушені шукати кращої долі в чужих землях:

Відлітають сірим шнуром

Журавлі у вирій.

Кличуть: кру! кру! кру!

Невеселе і, мабуть, не таке вже й легке життя чекає їх за кордоном. Вони це знають:

В чужині умру,

Заки море перелечу,

Крилонька зітру..

Але бідні емігранти втікають від голоду і нужди, сподіваючись хоч якось покращити умови свого існування на чужині.

Скільки їх загине на цьому «безконечному шляху», скільки буде таких, що вже ніколи не побачать рідної землі?

Гине, гине в синіх хмарах

Слід по журавлях.

Глибокий сум за рідним краєм, невимовний біль через втрату Батьківщини сповнюють цей вірш, який став народною піснею. Ця пісня хвилює, надриває серце.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар