Любові і туга за Україною у творчості В. Стуса (2)

Стус жив і творив заради України. Батьківщина була для поета всім: про неї він писав, нею жив, нею марив на чужині, за неї помер...
Образ України проходить через усю поетичну творчість Василя Стуса, а туга за рідною землею звучить майже в кожному рядку його поезій. Перебуваючи далеко від рідного краю, поет не забув свою Вітчизну, не «одлюбив» її. Навпаки, відірваність від рідної землі тільки посилила відчуття синівського зв'язку з Батьківщиною, поставила її образ на п'єдестал. Україна для Стуса — найбільша святиня, вона — його духовний порятунок:
О земле втрачена, явися
бодай у зболеному сні.
І лазурово простелися,
і душу порятуй мені.

У тяжкий час розлуки з рідною землею, серед муру і «шлаку лілово-сірого» бачилася поетові Україна. У вірші «Весь обшир мій — чотири на чотири» Василь Стус так передає свою тугу за Батьківщиною, за рідною домівкою:
І дальше смерті — рідна Україна.
Колодязь, тин і два вікна сумні,
Що тліють у вечірньому вогні...

Перебуваючи у засланні на Колимі, поет марив рідною землею. Вона являлася йому у снах, нагадувала про себе у табірному житті, у похмурих північних пейзажах:
На колимськім морозі калина
Зацвітає рудими слізьми.
Неосяжна осонцена днина,
і собором дзвінким Україна
написалась на мурах тюрми.

У таке марево вилилася поетова туга за рідною землею в поезії * На колимськім морозі калина...».
Василь Стус щиро любив свій рідний край. Ця любов допомогла йому вистояти, не схилити свою горду голову, не відректися від своїх переконань. Вона, як вогонь, ще більше розгорілась в засланні і вилилась сердечною тугою в поезіях талановитого митця.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар