Людина майбутнього

Ми живемо на початку XXI сторіччя. Не дивно, що у людей виникають запитання: яким воно буде?

Що чекає на людство попереду? А не завадило б задатися питанням, яким буде саме людство майбутнього, бо все, що відбувається навколо, це справа рук людей. Отже, наше майбутнє залежить від нас самих.

Чесно кажучи, у мене не дуже оптимістичні погляди на майбутнє. Мені здається, що чим більше людина вміє, тим гіршою вона стає. Ми почуваємо себе царями природи, і природа нам мстить за це. Ми вважаємо, що можемо змінити географію світу: там висушимо море, там його створимо. Але коли це робилося, хто-небудь замислювався над тим, до яких наслідків це призведе? Ми відкриваємо нові і нові речовини, а врешті-решт виходить, що вони загрожують усьому людству. Ми вдаємо, що боремося за права людини чи держави, але насправді ведемо звичайнісінькі війни. Це було у XX столітті. Чи зміниться щось у XXI? Сумніваюсь.

Якою ж буде людина майбутнього? Вона буде розумною, причому аж занадто розумною. Але це не буде розум її власний, це буде розум комп'ютерів, які вона створює. Навіщо зберігати в голові численні формули, схеми тощо? Достатньо створити програму, і нехай далі працює машина. Так пройде 10, 20, 30 років, і чи наступні покоління будуть щось пам'ятати, якщо за них усе робитимуть комп'ютери?

Людина майбутнього підкорить космос. Але не думаю, що це піде комусь на користь. Ми поступово знищуємо свою планету, те саме чекає й інші планети.

Ми будемо мати зовсім іншу культуру й інше мистецтво, бо наше суспільство буде технічним. Сільські пейзажі замінять міста, які все зростатимуть і зростатимуть. Художники будуть малювати ракети, людні вулиці і заселений Місяць. Поети оспівуватимуть наукові досягнення і водночас тужитимуть за втраченим спокоєм, бо є ще другий бік справи: люди так захопляться творенням нового життя, що забудуть про те, що існують справжні друзі, що найголовнішим для людини є родина і що врешті-решт привабливішим від галасу міста є спів соловейка.

Ми і зараз вже про це забуваємо, а людина майбутнього тим більше. Але все ж таки цікаво б було пожити в цьому майбутньому. Людство, навіть відчуваючи попереду небезпеку, все одно буде наближатися до неї, бо такою вже є природа людини: вона завжди прагне щось дізнатись, відкрити, покорити. Отже, за своєю сутністю людина майбутнього нічим не відрізнятиметься від людини минулого або сучасного.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар