Майстерне зображення пір року у віршах III варіант

Коли читаємо вірш Сосюри «Зима», перед нами постають картини цієї пори року в полі і в місті. В полі сніг лежить, «неначе моря хвилі», дме вітер, ніби «чеше коси білі, розплітає їх». Так і бачаться на фоні темного неба пасма завірюхи. Все навкруги біле, покрите снігом. А в містах вітри, які «намітають кучугури, замітають слід», спиняються мурами, вони «згортають крила в вулицях вузьких». Мороз малює на вікнах квіти, а з гори на санчатах мчать діти. Читаєш і уявляєш себе спочатку в полі, де дме невгамовний вітер, навкруги снігова пелена, сніг лежить великими хвилястими кучугурами, наче застигле біле море. А потім опиняється в місті, де вітер розбивається об стіни домів і стихає. Тільки морозні квіти на вікнах сяють. Дика заміська зима в місті перетворюється на ласкаву, ніби ручну.

У вірші «Люблю весну...» поет змальовує красу найулюбленішої пори року. Її люблять усі, бо це пора початку, пробудження. Все живе — і людина, і рослина — знаходяться в стані весняного збудження, радості. І навіть якщо читаєш цей вірш восени або взимку, все одно почуваєш той підйом сил та настрою, який буває тільки навесні. Водночас в поезії Сосюри є і «тиша задуманих алей», і «блукає місяць в травах», і «на луках пливе туманів дим». Разом з автором повторюєш першу строчку кожної строфи: «Люблю весну, та хто її не любить». Коли читаєш поезію Сосюри, виразно уявляєш цю пору року.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар