Метеорит. Твір-розповідь про випадок із життя

Одного разу ми з хлопцями пішли купатися на річку. Раптом ми побачили на небі зірку, яка швидко падала. "Загадай бажання, — сказав Юрась. — Моя мати каже, що як загадаєш бажання в той час, коли падає зірка, це бажання здійсниться". "Бажаю, щоб про мене написали в газеті", — подумав я і всміхнувся. Я не вірив у ці прикмети. Мій тато казав, що це забобони та обскурантизм.

Аж ось зірка зникла, і ми почули вибух страшенної сили. Подивившись туди, де вибухнуло, ми побачили дим та вогонь. Це горів ліс. "Побігли туди, — каже Петро. — Може, знайдемо ту зірку". Ми побігли туди, де горів ліс. Раптом почався дощ. "Гарно, — каже Петро, — дощ загасить лісову пожежу". І дійсно, пожежа припинилась. Згодом дощ також припинився, і ми пішли далі. Коли бачимо, лежить камінь дивовижної форми; пін нагадував величезне яйце якогось дивовижного птаха. За кольором він нагадував морський камінь — світло-сірий з рожевими прожилками. "Це метеорит, — сказав Петро. — Це і є падаюча зірка, яку ми бачили. Давайте візьмемо цей камінь із собою". Але це було неможливо. Камінь був дуже важкий та ще й гарячий. Треба швидше йти додому та викликати фахівців. Мій батько працює в науково-дослідному інституті геофізики, він мені казав, що метеорити — це дуже цінний матеріал для науки.

Ми прийшли додому вже ввечері. На другий день до лісу приїхали фахівці й повезли метеорит, а в газеті ми побачили замітку "Діти знайшли метеорит". "Таки виконалося бажання", — подумав я.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар