Мотиви туги і страждань у збірці «Зів’яле листя» II варіант

Лірична драма І. Франка «Зів'яле листя» створювалась більше десяти років і вийшла у світ у 1896 році. Збірка об'єднала поезії переважно з сумними, журливими мотивами. В ній оспівуються глибокі почутя палкого, але нещасливого кохання. Вона була написана в один з найважчих періодів життя поета. Жорстоке переслідування польською та українською буржуазією, третє ув'язнення, недопущення до викладання у Львівському університеті — всі ці болючі удари затьмарювали душу поетові, викликали сумні мотиви його творчості. Появі цих мотивів сприяло також те, що поет не був щасливий в особистому житті. Збірка складається з трьох частин, які названі жмутками. В ній розкривається глибока душевна трагедія ліричного героя, викликана важкими обставинами громадського та особистого життя, зокрема неподіленим коханням. Звідси й назва збірки як художній образ втрачених надій, задавленого в душі великого почуття.

Моя бо й народна неволя —

То мати тих скорбних пісень.

Перший жмуток позначений здебільшого весняними, життєстверджуючими мотивами «молодої любові». Чари кохання підносять героя, оволодівають його душею. Герой ще намагається знайти раціональне пояснення своєму станові: «Не знаю, що мене до тебе тягне...», «За що, красавице, я так тебе люблю...» Але «блідая, горем п'яна, безнадійна любов» все владніше опановує всіма його думками й почуттями. Вогонь кохання, який спершу зігрівав душу, починає її спопеляти: «А в серці холод... Дим довкола, дим!»

Більшість поезій другого жмутку витримана в народно-пісенній стилістиці. Саме до цієї частини належать такі перлини, як «Чого являєшся мені у сні?», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...», «Якби знав я чари...»

«Червона калино, чого в лузі гнешся...» Це поезія літа, спогадів про весну кохання, настроїв туги й розлуки. Страждання героя набувають загального характеру. Кохана дівчина втрачає реальні риси в його свідомості, і марно він намагається відтворити той образ, що являється йому у снах. Пафос руйнування ілюзії, ідеалу, мрії звучить у цьому жмутку на повну силу.

Третій жмуток — то поезія зими, де панує смерть. Руйнується світобудова і світосприйняття героя, в центрі якого стояв ідеал: «Вона умерла! — ні, се я умер». Душа героя мертва. Виснажений, спустошений і надломлений, ліричний герой залишається наодинці з собою, готовий навіть до самогубства. Вічний, як пригода, пошук людиною гармонії у своїй душі — так ожна визначити тему ліричної драми «Зів'яле листя». Головний мотив, що об'єднує всі твори книжки- перебіг внутрішнього життя закоханої людини від народження почуття до його краху.

Чи не найкращим в інтимній ліриці І. Франка визначається вірш «Чого являєшся мені у сні?» Він був покладений на музику композитором К. Данькевичем. Герой намагається забути, вирвати з серця образ вчини, що не відповідає йому на його любов взаємністю. У неї «німі уста», очі нагадують «криниці дно студене». Але герой просить приходити хоч у сні до нього, щоб зазнати щастя хоч так. Автобіографічною є поезія «Тричі мені являлася любов». Перша юнацька весняна любов до Ольги Рошкевич «несміла, як лілея біла, з зітхання й мрій уткана». Друга—любов до Юзефи Дзвонковської, що відмовила поетові, бо відчувала смертельну недугу і справді передчасно померла. Це була таємна й недоступна, мов святиня», жінка і таке ж кохання. Була й третя — Целіна Журавська, яку поет кохав платонічною любов'ю, опоетизувавши її образ. Може, тому збірка має три жмутки — три кохання в житті поета.

«Зів'яле листя» — одна з найкращих збірок інтимної лірики в українській літературі. Ці хвилюючі, писані кров'ю серця рядки, Іван Франко наповнив не тільки своїми почуттями, а й усім тим, що є в нашій мові найніжнішого, найсердечнішого.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар