Мотиви туги і страждань у збірці «Зів’яле листя» III варіант

Ліричний герой першої збірки І.Франка «З вершин і низин» — це активний громадський діяч, який не звик до бездіяльності і хоче будь-що вибороти краще майбутнє для свого народу. Але ліричний герой «Зів'ялого листя» є повною протилежністю: він, закоханий без взаємності, не добивається любові дівчини, не хоче турбувати її своїми почуттями, які находять свій вихід у сумних піснях — «зів'ялому листі».

Любов ліричного героя нещаслива тому, що дівчина згордувала ним. Він яскраво характеризує свою кохану у поезії «Ой ти, дівчино, з Горіха зерня», зовнішній вигляд якої не відповідає її характерові, внутрішній суті. З одного боку, вона маленька, немов зернятко, і уста її, немов молитва, чисті і лагідні, а з другого — серце її «колюче терня», не здатне відповісти на кохання юнака, а слово, що промовляють уста, «остре, як бритва», воно позбавило закоханого надії. Добре розуміючи жорстокість і твердість своєї любої, ліричний герой все одно не може забути її:

Тебе видаючи, любити мушу.

Тебе кохаючи, загублю душу.

В поезії «Як на вулиці зустрінеш» нещастя ліричного героя зумовлені зовнішніми причинами: «Спільним шляхом не судилось нам іти». Але, усвідомлюючи те, що ніколи їм не бути разом, юнак хоче прийняти горе коханої на себе, а натомість віддати їй своє щастя:

Що мені без тебе щастя?

Звук порожній і мана!

Що мені без тебе горе?

Щезла і йому ціна.

Щастя приходить до ліричного героя тільки у сні, але тим сильніше він страждає, прокинувшись. У поезії «Чого являєшся мені у сні?» життя і сон протиставляються ліричним героєм: в житті кохана ніколи і не погляне на юнака, а у сні вона не зводить своїх чудових і ясних очей з нього. Страждання зробило з ліричного героя поета. Усі ці пісні — це «ридання голосні», про це він говорить і в «Епілозі»: поезії — це «зів'яле листя», це «незгоєні рани, невтишені жалі, завмерлеє в серці кохання».

Поезія «Чого являєшся мені у сні?», на відміну від інших, закінчується мажорно: щастя у реальному житті для ліричного героя неможливе, але у сні, коли приходить до нього кохана, його серце оживає, бо сон створює ілюзію, що кохана належить йому.

Поезії збірки «Зів'яле листя» сповнені туги і страждання, бо дівчина не відповідає ліричному героєві на його кохання. Це справжня трагедія для нього. Він вважає, що життя його на цьому закінчилося, бо без коханої перетворюється на звичайне існувння, зубожіння. Але насправді страждання надихали його на вірші, а це означає, що духовне життя ліричного героя надзвичайно багате і він не тільки не падає на дно, а піднімається у своїх почуттях на найвищі щаблі поезії.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар