Міцний зв’язок людини й оточуючого світу природи (за віршами П. Тичини)

Мені завжди подобалася творчість Павла Тичини, особливо ж ті його твори, в яких автор опоетизовує рідну природу, ніби зливаючись із нею.

Надзвичайно вразила мене поезія «Світає…», на якій я хочу зупинитися. Читаючи її, я не можу провести чітку грань між описами природи і тими почуттями, які виникають у поета від споглядання цієї природи. Усе органічно переплітається, створюючи суцільну картину гармонійності, міцний зв’язок людини й оточуючого світу природи.

Ліричний герой, знаходячись на світанку у безкрайому полі, чує, як тополі грають на невидимих струнах туману:

Мов свічі в клубках фіміаму,

В туман загорнувшись, далекі тополі

В душі вигравають мінорную гаму.

Поет, здається, фізично відчуває ту тоскність, яка охоплює дерева на світанку. Вони ніби не хочуть прощатися з прохолодою ночі і її непевними звуками. Уся природа ще спить і не хоче прокидатися, не хоче визнавати, що прийшов новий день. Саме цей ранковий настрій поет зміг передати надзвичайно яскраво і точно:

Світає…

Все спить ще: і небо, і зорі безсилі.

Лиш птах десь озвався спросоння ліниво…

Видніє щохвилі.

Все спить ще: і небо, і зорі безсилі.

А далі поет малює, як день невблаганно і навіть жорстоко заступає місце ночі, наносячи їй рани своїм золотавим промінням, наче гострими лезами мечів.

Світає…

Промінням схід ранить ніч, мов мечами.

Хмарки по всім небі й собі взолотіли,

Безмовні тумани тремтять над полями.

Світанок приносить із собою свіжість і новий день. Природа прокидається, усе починає рухатися, оживати. Відчуває себе посвіжілим та відпочилим і ліричний герой, ніби світанкове сяйво занурило свої промені у поетову душу:

Підхоплююсь з ними і я, посвіжілий.

Закінчується поезія вражаючою картиною неба, розкраяного мечами сонячного сяйва. Від цього з’являється враження, ніби небо аж гуде від наближення нового дня:

О, глянь, що над нами!

Розкраяно небо — мечами, мечами…

Поезію «Світає…» я вважаю однією з найчудовіших поезій Павла Тичини, в якій він зміг передати найдрібніші штрихи явищ природи через власні враження. А це досягається лише тоді, коли людина віднайде гармонію з природою, яка її оточує.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар