Для цієї поезії В. Голобородька характерні специфічні синтаксис і пунктуація, що відтворюють смислову нерозривність явищ, наведених автором, і певним чином «звільняють» поета від усталених норм віршування.
кожне слово
нашої мови
проспіване у Пісні
тож пісенними словами
з побратимами
у товаристві розмовляємо
Привертає увагу оксиморон «словами мовчимо»:
кожне слово
нашої мови записане у Літописі
тож хай знають вороги
якими словами
на самоті мовчимо
Це вільний вірш, верлібр, не обмежений римами, не обтяжений складними художніми засобами.
