Наступність поколінь у вірші О. Підсухи «Ровесники» (2)

Український поет Олександр Підсуха у своєму вірші «Ровесники» порушує важливу проблему спадкоємності поколінь тих, хто не знав своїх батьків. Ліричний герой поезії не знав свого батька, бо батько загинув зовсім молодим, у двадцять три роки. Коли ліричному героєві теж виповнюється двадцять три, він звертається до померлого батька, кажучи, що вони тепер ровесники:
Батьку, ми ровесники з тобою.
Обірвав свинець твої літа.
Над твоєю двадцять третьою весною
Вічність проліта.
Розминулись ми навік з тобою,
Ти мене не бачив, я — тебе.
У моєї долі, долі молодої
Небо голубе.

Ліричний герой звертається до померлого батька з глибокою синівською пошаною. У кожному рядку бринить біль втрати рідної людини, повага до неї, бажання хоча б раз побачити дорогу серцю людину:
Батьку, в серце крадуться тривоги.
Заслоняє тінь мою зорю.
Без вагання я пройду твої дороги.
Подвиг повторю.
Ой ти весно, весно двадцять третя,
Не даруй нам ранньої зими.
Хоч вві сні явися, батьку, із безсмертя,
Сина обійми.

Ліричному героєві дуже бракує батьківської любові, але в той же час він вірить, що тато разом з ним, що він чує сина. Автор ні на мить не забуває свого батька, його пЬдвиг, його смерть. Поет цим віршем стверджує, що батьків треба завжди пам'ятати і шанувати, як за життя, так і після їхньої смерті.

(2)

Навколо нас багато людей, але серед них є найдорожчі — наші батьки. Немає нікого на світі, хто б розумів нас так, як вони, хто б любив нас такою ніжною, палкою любов'ю. Українські поети у своїх творах часто звертаються до теми батьківських почуттів, зображують їх трепетне відношення до своїх дітей.
Олександр Миколайович Підсуха у вірші «Ровесники » також звертається до мотиву відношень між дітьми й батьками, але розроблює цю проблему незвично, по-особливому. Молодий поет розповідає нам, що став ровесником свого батька, оскільки той загинув у двадцять три роки, так і не побачивши сина. Поетові не вистачає його любові і теплоти:
Розминулись ми навік з тобою,
Ти мене не.бачив, я — тебе.

З вірша ми дізнаємось про те, що, напевно, батько поета загинув смертю героя. Син відчуває почуття надзвичайної гордості за нього, його переповнює палке бажання бути гідним сином такого воїна:
Без вагання я пройду твої дороги,
Подвиг повторю.

Поетові настільки не вистачає батька, що він благає його прийти хоча б у сні, щоб відчути батьківську турботу. Олександр Миколайович недаремно підкреслює той факт, що став ровесником свого батька, адже тим самим він наголошує на постійній спадкоємності поколінь:
Батьку, ми ровесники з тобою.
Обірвав свинець твої літа.
Над твоєю двадцять третьою весною
Вічність проліта.

У вірші «Ровесники» Олександр Підсуха талановито зобразив прагнення молодої людини наслідувати свого батька й бути йому гіДним сином.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар