Назвіть і прокоментуйте основні мотиви «Кримських сонетів» Адама Міцкевича.

"Кримські сонети"- це цикл з 18 творів Адама Міцкевича, присвячених перебуванню поета в Криму. Сонети характеризуються мелодійністю, глибоким ліризмом, проникливістю. Вони наповнені високохудожніми описами краєвидів Криму, атмосферою півдня.

Проте основні мотиви "Кримських сонетів" Міцкевича - це самотність людини, відірваної від рідної землі, закинутої на чужину, туга за батьківщиною - Литвою. Кримський цикл сонетів написаний Адамом Міцкевичем під час висилки його царським урядом за участь у підпільних товариствах.

Цикл "Кримських сонетів" - це шлях мандрівника, "самотнього чужаниці", його споглядання чужого, прекрасного краю.

"О Литво! Шум лісів, породжених |тобою,

Миліший, ніж Байдар всі солов'ї гучні,

І більше я радів твоїй трясовині,

Як цим шовковицям з їх ніжною красою!"

Неповторна природа Криму, історичні місцини пробуджують в поетові філософські роздуми. "Чужинець" - цим словом повсякчас називає себе ліричний герой сонетів.
Акерманські степи

Пливу на обшири сухого океану.

Як човен, мій візок в зеленій гущині

Минає острови у хвилях запашні,

Що ними бур'яни підносяться багряно.

Вже морок падає. Ні шляху, ні кургана...

Шукаю провідних зірок у вишині.

Он хмарка блиснула, он золоті вогні:

То світиться Дністро, то лампа Акермана.

Спинімось! Тихо як!.. Десь линуть журавлі,

Що й сокіл би не взрів,- лиш чути, де курличе.

Чутно й метелика, що тріпається в млі,

I вужа, що повзе зіллями таємниче...

Я так напружив слух, що вчув би в цій землі

I голос із Литви. Вперед! Ніхто не кличе.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар