Незабутня краса рідної Донеччини в поезії «Вода десь точить білий камінь…»

Володимир Сосюра — славетний співець шахтарського краю. Краса рідної Донеччини назавжди запала в душу майбутнього поета, а спогади про рідне селище Третя Рота, його незабутні краєвиди дарували йому чудові поетичні образи і натхненне слово. Рідному краю Сосюра присвятив чимало прекрасних ліричних поезій. На уроках української літератури ми познайомилися із багатьма творами автора, присвяченими цій темі. Вірш «Вода десь точить білий камінь...» — чудовий зразок твору, у якому можна відчути ніжне ставлення поета до своєї Донеччини.
Далекі дитячі та юнацькі роки пролинають у спогадах ліричного героя. Неначе лелеки у блакитному небі, проминули роки — і позаду залишились бідне існування родини і важка робота на шахті. Але, незважаючи на тяжкі життєві випробування і довгу розлуку, думки його повертаються до рідних країв:
Лечу, неначе та лелека,
Дивлюся радісно кругом
І шахту згадую далеку,
Де працював я юнаком.

Адже там «солодкі, ясні води» такого знайомого Дінця, «садок біля заводу», де він зустрів перше кохання. Незвичним і занадто голосним може здатися дзвін металу людині, яка виросла не в нашому краї. Для Володимира Сосюри це найсолодші звуки, які несуть тепло і радість з далекого дитинства:
Нові гудки пісні заводять,
Як знак і щастя, і надій,
Де за Дінцем встають заводи
В могутній величі своїй.

Мені дуже сподобалися художні образи і ліричний настрій цієї поезії. Автор вміло і з любов'ю передав красу нашого Донецького краю. Я вважаю, що кожен донеччанин може сказати про себе словами цього мудрого поета:
Де б я не був, а все ж думками
Лечу в Донеччину свою.

(2)

Творчість Володимира Сосюри і зараз не перестає вражати читачів силою поетичного слова. Однією з визначальних рис його творчості є те, що значна її частина присвячена Донеччині. Ось чому Володимир Со-сюра увійшов в українську літературу як співець Донецького краю.
Про красу рідних місць, де пройшли дитинство та юність поета, розповідає поезія «Вода десь точить білий камінь...». Вражає те, з яким захопленням, з якою відвертою любов'ю розповідає В. Сосюра про рідний край, згадуючи кожну дрібничку. Узагалі, поезія розпочинається із щирого зізнання поета у тому, що де б він не був, він ніколи не забував про рідну Донеччину:
Вода десь точить білий камінь,
Кує зозуля у гаю.
Де б я не був, а все ж думками
Лечу в Донеччину свою.

А далі В. Сосюра поринає у спогади про минуле: пригадує він і шахту, у якій працював юнаком, і прозорі води Дінця, і рідне село, в якому проходили найкращі роки його життя, його дитинство:
...І шахту згадую далеку,
Де працював я юнаком.
Дінця солодкі, ясні води,
Посьолка рідного огні
І той садок біля заводу,
Де ми гуляли в давні дні.

Незабутнім враженням залишився в пам'яті Сосюри «дзвін металу», який лунав по заводських цехах. Цей дзвін не замовкав ні вдень, ні вночі, супроводжуючи щохвилини молодого поета. Він став невід'ємною і такою рідною частиною його життя, що автор називає цей дзвін «вічним»:
Де ми любили і зростали
В країні споминів моїх,
У дзвоні вічному металу,
В цехах широких заводських.

Поезія «Вода десь точить білий камінь» нагадує гімн Донеччині, яку Сосюра любив понад усе і неодноразово оспівував її красу у своїй творчості.

(3)

Володимир Миколайович Сосюра народився на Донеччині і серцем прикипів до цього краю. З дитинства він бачив особливу, ні з чим не зрівняну його красу, що на все життя залишилась у душі.поета.
Багато творів Сосюра присвятив зображенню чарівної Донеччини, серед них вірш «Вода десь точить білий камінь...». Для поета краса шахтарського краю безмежна. У своїй творчості він зображує його природу як незвичне поєднання зелених густих лісів, безкраїх степів і долин та високих териконів.
Володимир Миколайович подорожував по Україні, бачив багато красивих міст і сіл, але завжди думками був У рідному степовому краї. Донецька область не така багата мальовничими краєвидами, як інші території України, але Сосюра згадує її шахти, промислові заводи — все те, чим такий багатий цей надзвичайний край:
Лечу, неначе та лелека,
Дивлюся радісно кругом
І шахту згадую далеку,
Де працював я юнаком.

Ці спогади не залишають поета все життя, образ Донеччини поряд з ним завжди. Володимир Миколайович згадує свою молодість, і тепле почуття охоплює його. Як зараз, бачить він картини свого минулого: широкі заводські цехи, чистий дзвін металу, теплі вогні рідного селища і, звичайно, «ясні води» швидкого Дінця.
Для поета заводські гудки стають незвичайною, мелодійною піснею, адже вони є символом надій і щастя молодої людини:
Нові гудки пісні заводять,
Як знак і щастя, і надій,
Де за Дінцем встають заводи
В могутній величі своїй.

Поет вважає свою юність щасливою, незважаючи на те, що вона пройшла у важкій шахтарській праці. У житті багато чого Сосюра бачив, багато відчув, але де б він не був, згадує свою малу батьківщину:
Де б я не був, а все ж думками
Лечу в Донеччину свою.

У вірші «Вода десь точить білий камінь» Сосюра зобразив незабутню красу Донецького краю і свою палку любов до нього.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар