Нові течії та тенденції в поезії австрійського поета Р. М. Рільке

I.      Перші кроки. (Повне імЧі австрійського поета Райнера Марія Рільке — Рене Карл Вільгельм Йоганн Йозеф Марія Рільке. Він народився 4 грудня 1875 року у Празі у родині службовця залізниці, колишнього військового у відставці Йо- зефа Рільке та його дружини, дочки імператорського радника, Софії, яка мала літературні нахили і навіть 1899 року видала хроніку свого життя в афориз­мах — «Ефемериди». Саме вона прищеплювала синові прагнення до літера­турної творчості. Перші вірші Рільке надрукував у празьких газетах 1891 року, однак його батько вимагав, аби син займався поезію поміж справою — вій­ськовою професією або юриспруденцією. Відтак Рільке навчався спочатку у військовій школі; після визнання його непридатним через стан здоров'я бать­ко влаштував його до торгової академії в Лідсі, а за півроку брат із боку матері Ярослав зажадав, аби племінник здобув юридичну освіту у Празькому універ­ситеті, щоб було кому передати адвокатську контору.)

II.    Перші збірки. (Навчаючись у Празькому університеті права й філософії, Ріль­ке познайомився з племінницею чеського поета Юліуса Цейєра Валерією фон Давід-Ронфельд і на її кошти видав 1894 року поетичну збірку «Життя і піс­ні», присвячену їй. Цей збірник був невдалим, і сам поет вимагав вилучити його з книжкових крамниць. Але через рік вийшла книга імпресіоністичних віршів «Жертви ларам». У цій книзі почала формуватися одна з головних осо­бливостей його творчості — поєднання музикальності та конкретності образу. Лари — це шановані в Римі добрі духи, що охороняли дім і родинне щастя. Кажуть, вони не залишали дім і після від'їзду господарів. Отож назва книги символічна — прощання з батьківщиною, адже наприкінці 1896 року Рільке, порвавши з родиною, виїжджає з Праги.)

III.  Данина літературній моді. (Після кількох років подорожування Європою, ви­вчення філософії у Мюнхенському університеті й переїзду до Берліна виходять два характерні збірники віршів. «Вінчаний снами» (1896) — збірник, у якому поет, наслідуючи модні напрями європейської думки, намагається відсторони­тися від повсякденної дійсності. Центром його поетичного дослідження світу стає внутрішній світ людини, а головними темами — сон, мрія. Збірник «Со- чельник» (1897) має варіант перекладу російського «Адвент», тобто «чужий», «зайда». Головним мотивом збірника є очікування змін — чекання кохання, Різдва, повороту у творчості.)

IV.  «Часослов» — щоденник православного ченця. (Познайомившись із Лу Андреас- Соломе, поет разом із нею відвідав Росію та Україну. В Україні він побував у Києві, Кременчуці, Полтаві, Харкові. Враження від зустрічей ізЛ. М. Толстим, 1. Рєпіним, Леонідом Пастернаком та спостереження за ментальністю слов'ян спричинили написання трьох своєрідних книг: «Книга про чернецьке життя» (1899), «Книга паломництва» (1900), «Книга про злиденність і смерть» (1902), які були надруковані разом 1905 року. У збірниках дивовижно поєдналися вра­ження від подорожі до Росії, думки, що свідчать про захоплення німецькою міс­тикою, та романтичні інтонації. Багато які з віршів подібні до молитов. Лірич­ний герой напряму говорить із Богом, це роздуми про Бога, людину і світ.)

V.     Нові тенденції. (Після дворічного перебування в колонії Ворпсведе побли­зу Бремена та одруження з Кларою Вестхофф Рільке отримав замовлення на книгу про Родена, та, від'їхавши до Парижа, почав працювати секретарем у знаменитого скульптора. 1903 року замовлену монографію про Родена було написано. 1904 року виходить перша редакція одного з найпопулярніших тво рів Рільке «Пісня про ксіхання і смерть корнета Отто Рільке» (у подальшій редакції Крістофа Рільке). Це поема у прозі. Після подорожі до Скандина вії та захоплення філософією данського філософа Серена К'єркегора того ж 1904 року з'явилися перші начерки до екзистенціалістського роману «Записки Мальте Лаурідса Брігге». Цей роман багато в чому випередив художні відкрит тя літератури екзистенціалізму.)

VI.    «Нові вірші». (Цей збірник знаменує певні зміни у художніх уподобаннях та світогляді Рільке. Він вийшов протягом 1907—1908 років. Вірші, які увійшли до збірника, поділяються на кілька циклів, кожен із яких присвячений певнії! темі: міста та архітектурним пам'ятникам («Собор святого Марка»), картинам французьких живописців («Викрадення», «Спокуса» — за картинами Сезанна; «Балкон» — за мотивами живопису Мане), подіям біблійної історії («Гефсиман- ський сад»), героям античних міфів («Леда», «Орфей. Евридіка. Гермес») тощо. Головне — внутрішній світ людини. Великого значення для нього також набува­ють речі. Вірші про речі виділено в окремий цикл, вони близькі до східної поезії споглядання. Цей збірник відкриває новий період у творчості Рільке.)

VII.    «Дуїнські елегії». (Після знайомства з княгинею Марією фон Турн-унд Так­сис на її запрошення Рільке перебував у родовому замку Таксисів Дуїно на бе­резі Середземного моря. Там з'явилися «Дуїнські елегії» (інколи «Дуїнезькі») Закінчив роботу над збірником Рільке аж через десять років по тому у швей- царському замку Мюзо, купленому для нього друзями. Жанр елегії передбача< скарження на певні обставини особистого життя. Отож тон елегій сумний, її мова часом не зовсім зрозуміла і затемнена свідомо. Герой тепер звсртаєтьси не до Бога, як це було у «Часослові», а до темних глибин свідомості, до емо­цій читача. Центральні образи «Елегій» — ангел, людина і лялька, де ангели символізують повноту буття, бо вони — знак довершеності, що надає люди­ні можливості переконатися у власній ницості. (Саме тому «усякий ангел страшний»). Ангелам протистоять ляльки — символ механічного бездуховного існування. Людина — це синтез «ангела» і «ляльки». Ате для людини є багато можливостей самому себе створити. І запорукою всього є віра і любов.)

VIII.     «Сонети до Орфея». (Це цикл із двадцяти дев'яти віршів, написаних па ралельно з «Дуїнськими елегіями». Проте життєствердний тон збірники контрастує з «Елегіями». Орфей — центральний образ циклу — це співеці., поет, що своїм мистецтвом здатний впливати на оточуючих, підкоряти дикі племена своєю музикою. Повернувшись зі світу тіней, Орфей ще яскравіші' відчуває красу світу земного, йому відкриваються справжні людські ціннос­ті. «Сонети до Орфея» є зізнанням у коханні до світу, радісним прийняттям буття. Отже, у творчості Рільке дістали відображення чи не всі найвідоміші модерністські течії й тенденції початку XX століття. У його творчості втіли лися також найважливіші філософські відкриття мистецтва, чи не головним із яких було те, що Всесвіт створюється в самій людині й через її внутрішній світ він пізнається.)

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Вы можете пропустить чтение записи и оставить комментарий. Размещение ссылок запрещено.

Залишити коментар