Образ кріпака-робітника у творі «Сватання на Гончарівці»

Г. Квітка-Основ'яненко відомий, перш за все, як талановитий письменник. Але його драматичні твори теж мають неабияке значення для української літератури, для розвитку театру. У них він підіймав важливі сучасні йому проблеми, зокрема, проблему соціальної нерівності у драмі «Сватання на Гончарівці», та змальовував живих, реальних людей.

У центрі драми стоїть любовний трикутник. Уляна за наказом матері повинна одружитися із дурнем Стецьком, але вона давно вже кохається із кріпаком Олексієм. Олексій і сам прийшовся до вподоби Одарці, але їй не дають спокою волики Стецька.

Звичайно, Стецько з усіма його грошима поступається Олексієві, змальовуючи якого, Г. Квітка-Основ'яненко подає реальний образ трудівника. Одарка, мати Оксани, хоч не хоче віддавати доньку заміж за кріпака, але мусить визнати: «Правда, він парень добрий, коваль мудрий, усячину зробить, не п'є, з бурлаками не гуля, проти мене звичайний — усе правда».

Ці її слова підтверджуються фактами. Олексій, хоч і належить до кріпаків, а, вивчившись на коваля, заробляє гроші на заводі. Він підробляє і у селі, зокрема матері Уляни зварив і кочергу, і чаплію. Отже, є дуже працьовитим хлопцем.

Але найголовніше — це любов Олексія до Уляни. Дізнавшись про те, що до неї прийдуть старости від Стецька, він спочатку обурюється, бо вважає, що вона зрадила його, але, зрозумівши, що Уляну силують, будь- що намагається цьому запобігти. Він є цілеспрямованою і сильною людиною, що у біді не опускає руки і намагається вибороти своє щастя. Більше того, Олексій вірний і порядний. Раз зізнавшись у коханні і побожившись у вірності, він не може відмовитися від коханої, не сприймає поради Одарки знайти якусь іншу дівчину. З іншого боку, він настільки поважає старших, що не може радити Уляні піти проти волі матері і втекти з ним. Хлопець живе за народною мораллю, яка непослух батькам сприймає як гріх. Він здатний і накласти руки на себе, і вбити Стецька. Звичайно, його мораль не дозволить йому цього зробити. Усвідомлюючи це, він вирішує йти у солдати, а це значить — знівечити собі життя, кинути стареньку матір і раз і назавжди відмовитися від сімейного щастя.

Але усі його позитивні якості не впливають на матір Уляни, бо Олексій — нерівня дівчині. Він кріпак, а отже, невільна людина.

Врешті-решт усілякими хитрощами вдалося умовити Одарку видати дочку заміж за кріпака. Отже, нерівність не повинна стояти на шляху до щастя. Треба оцінювати л юдину за її особистими якостями, а не за кількістю майна. А Олексій показаний драматургом як ідеальний образ парубка: працьовитий, вірний, глибоко моральний.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар