Образ Олени Ляуфлер у повісті «Людина» О. Кобилянської

Сьогодні сучасній жінці важко уявити, що однієї прекрасної днини їй заборонять вчитися, працювати, займатися улюбленою справою. А ще сто років тому жінка була обмежена лише хатніми справами і родинними обов’язками. І так було довгі віки. У суспільстві домінували чоловіки, які слідом за А. Шопенгауером повторювали, що жінка нездатна на великі почуття і справи, що її земне призначення — бути лише матір’ю і опорою чоловікові. Вони заплющували очі на той факт, що коли жінки були вільними у своїх діях і думках, коли в них були розв’язані руки, вони своїм життям доводили багатогранні можливості і таланти жінок, велич почуттів і справ. Чоловіки не зазирали в минуле, або не хотіли зізнаватися, що жінки завжди відігравали велику роль в історії людства. І коли вони не керували від свого імені, як мудра княгиня Ольга, то впливали на політику опосереднено, як це робила прекрасна Роксолана.

Можливо, чоловіки боялися втратити привілеї сильної статі, тому й не визнавали талантів жінок, тому так довго противилися, аби останні зрівнялися в правах з чоловіками. Якщо ні, то з ким велася та багаторічна боротьба за рівні права, хто намагався припинити феміністичний рух у всьому світі!?

В Україні протест проти безправного положення жінки в суспільстві часто пов’язують з іменем Ольги Кобилянської, активної учасниці феміністичного руху на Галичині і в Буковині, авторки численних творів, у яких розроблялася проблема емансипації жінки. Письменниця виступала проти тодішніх традицій у суспільному житті і створила образи жінок-феміністок, жінок освічених, з прогресивними поглядами, з високими духовними запитами, вільними у життєвому виборі. Але до такого образу жінки, який був ідеалом для письменниці, Ольга Кобилянська прийшла не відразу. Її героїні з кожним твором ніби виростали, ідеалізувалися. А прообразом цього ідеалу жінки стала Олена Ляуфлер — головна героїня повісті «Людина», одного з ранніх творів письменниці.

Олена Ляуфлер — дівчина з типової буржуазно-міщанської родини, вона — дочка цісарсько-королівського радника. У її сім’ї панують обивательська мораль, консерватизм, навіть певна аморальність. Вона ж зовсім інша, вона — дочка свого часу, часу революцій, часу зламу традицій. Так, дівчину хвилюють революційні питання того часу — жіноче питання, питання про право жінки на освіту, на працю. Вона багато читає, цікавиться подіями, що відбуваються навколо. Олена протистоїть своєму оточенню і, що ще важче, своїм батькам, які є людьми дещо обмеженими. Вони не розуміють її бажання бути незалежною, мати рівні права з чоловіками.

Але світ, якому протистоїть Олена, є надто сильним, і врешті-решт під тягарем суспільних та родинних обставин вона змушена скоритися. Щоб врятувати батьків від повного розорення і знайти якусь опору в житті, вона виходить заміж за духовно убогу, чужу їй людину. Це — лісничий Фельс, молодий, красивий, але обмежений і вульгарний. Дівчина дуже страждає, бо прощається з усіма своїми мріями, бо своє особисте щастя приносить в жертву родині. Можливо, Олена і не змогла перебороти обставин, але, на мій погляд, дівчина стала їх жертвою, бо вона неспроможна була б жодним іншим способом утримувати свою родину, як і не змогла б спокійно спостерігати розорення батьків.

Розв’язка твору з особливою силою підкреслює трагізм становища Олени, хвилює читача, викликає співчуття.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар