Образ першого вчителя залишиться в серці кожного за поезією «Учитель» (2)

Володимир Сосюра по праву вважається одним з найвидатніших українських письменників. Його поезії вражають майстерністю, а також тим, що в кожній з них відчувається присутність автора, відбиток його індивідуальності.
У поезії «Учитель» Сосюра увічнив свого першого вчителя Василя Мефодича, образ якого на все життя вкарбувався в пам'ять поета. Саме цей вчитель відкрив для Сосюри захоплюючий світ знань, привчив його любити книжки, зробив з нього освічену людину.
З першої строфи можна побачити, наскільки поет любив та поважав Василя Мефодича, запам'ятав навіть дрібнички у його зовнішності:
Учитель мій! Як ми тебе любили,
Як слухали тебе в полоні юних мрій!
У пам'яті моїй тримає років сила
Твій тихий карий зір і кашель твій сухий.

Крок за кроком відкривалися перед Сосюрою нові обрії у різних галузях науки, і відкривала ці обрії одна людина — невтомний шкільний учитель:
Закони вод, вітрів, і хмар, і світла
Одкрились нам у ті далекі дні.
З тобою наша молодість розквітла
І наших дум пориви огняні.

Та не лише різним наукам вчив він своїх школярів. Учитель привчав їх цінувати справжні моральні цінності, які складають сенс людського життя. І про це теж не забув згадати Володимир Сосюра, його вдячний учень:
Ти нас повів закохано і сміло
В незнаний світ, чудесних повний чар.
В твоїх словах, що ми в серцях лишили.
Пізнали ми любові й дружби жар.
Твій добрий зір в моїй уяві лине...
Чи сніг летів, чи квітнув теплий май,
Ти вчив любити подвиги людини,
Красу труда й безсмертний рідний край.

Надзвичайно болісно переживає автор смерть свого вчителя. І не лише один Сосюра, а всі ті, кого вчив Василь Мефодич. Бо разом із знаннями, він віддавав дітям частинку своєї душі, свою доброту та лагідність:
Василь Мефодич, по тобі в скорботі
З нас не один заплакав і зітхнув,
Коли в далекій рідній Третій Роті
На цвинтарі навіки ти заснув.

Працю вчителя письменник вважає високим подвигом в ім'я людства. Адже не кожен здатний бути справжнім учителем. Але Василь Мефодич був не просто чудовим вчителем, він був ще й людиною з великої літери:
І хай з тих днів згубили лік ми рокам,
завжди, завжди, як сонячний салют,
Для нас сіяє подвигом високим
Твій благородний, безкорисний труд.
Мені здається, що кожна людина пам'ятає свого першого вчителя, і не лише пам'ятає, але й любить та поважає його, як Володимир Сосюра Василя Мефодича.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар