Образ першого вчителя залишиться в серці кожного за поезією «Учитель»

Прекрасні шкільні роки! Як багато вони важать в житті кожної людини! Адже тут кожен із нас дізнався про світові чудеса, відкрив для себе перші життєві мудрощі і пережив перші життєві уроки. Школа залишає свій слід у житті людини до самого кінця. І завжди в серці будь-кого з нас звучатиме мудре слово першого вчителя. Йому і присвятив чудовий і зворушливий твір український письменник Володимир Сосюра. Його поезія «Учитель» — висловлення глибокої поваги благородній і безкорисній праці вчителя, людині, яка «закохано і сміло» провела його у «незнаний світ».
Ця поезія була написана в 1956 році, коли В. Со-сюрі було п'ятдесят шість років. Його твір засвідчує виваженість і щирість почуттів письменника, адже вони перевірені часом. Поет знаходить найніжніші та най-щиріші слова подяки своєму першому вчителю — Василю Мефодичу, бо саме з його слова молодий Сосюра та його шкільні друзі пізнали «любові й дружби жар»:

Закони вод, вітрів, і хмар, і світла
Одкрились нам у ті далекі дні.
З тобою наша молодість розквітла
І наших дум пориви огняні.

Усе життя присвятив учитель дітям. Він навчав своїх учнів відчувати красу природи, поважати людську працю, цінувати правду і наслідувати найкращих синів своєї Батьківщини:
Твій добрий зір в моїй уяві лине...
Чи сніг летів, чи квітнув теплий май,
Ти вчив любити подвиги людини,
Красу труда й безсмертний рідний край.

Радісно пролунав останній дзвоник. Але кожний з учнів Василя Мефодича вийшов у життя справжньою людиною із правдою в серці:
І у життя тепло душі твоєї
ми крізь вітри й негоди понесли.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар