Образ селянина Данила за оповіданням «Сам собі пан»

Прочитавши оповідання Бориса Грінченка «Сам собі пан», я була вражена тим, як не схожий цей твір на всі інші, що довелося мені читати про часи зародження капіталізму в нашій країні. У цьому творі, як і в багатьох інших, змальовано безправне становище бідних селян, нерівноправність багатих і бідних, такі людські вади, як прислужництво, лакейство, зверхнє ставлення до простого трудівника. Але відтворено все це якось по-новому. На мою думку, головну роль у такому несхожому змалюванні відіграв образ оповідача твору, який одночасно є й головним персонажем — образ селянина Данила.
Данило — це простий селянин, який одного разу вирішив дізнатися «чи можна якось так, щоб і мужик в одній хаті з паном сидів». Отож він зробив «спробу панського права здобути». Але зробив він це не тому, що хотів в очах інших виглядати паном або дорівнятися до панів хоч на мить. А тому, що мав принципову натуру, хотів відстояти свої людські права, а назвав їх панськими, бо простих трударів пани не вважали за людей.

Селянин вирішує поїхати до міста залізницею. Його пригоди починаються з того, що він придбав білет у вагон першого класу, туди, де їхали тільки розпещені багатії. Данило розкривається перед читачем поступово в його зіткненнях з іншими героями твору. Він постає перед нами людиною простою, скромною, не хвальковитою, але з почуттям власної людської гідності. І якщо на пероні, коли кондуктор не схотів його пускати до вагону першого класу і став обзивати різними лайливими словами, він промовчав, то це не через те, що не мав почуття гідності, а тому, що не хотів провокувати сварку. Вже у вагоні він поводиться настільки гідно, що відстояв своє право курити в купе разом з панами, хоча їм це дуже не подобалося. І як йому не хотілося спробувати турецького тютюну, що курили пани, він відмовився, бо мав почуття гордості. Він навіть не доторкнувся до цигарок, кинутих паном. І тільки потім, коли його не один раз пан із закрученими вусиками попросив пригоститися його тютюном, він погодився, бо відчув, що просять його як людину.
У розмовах Данило постає кмітливим і розумним чоловіком. Він вміє вести розмову, вміє схитрувати. Він людина досить наполеглива, бо як не моторошно було йому заходити в вагон до панів, а потім у місті в «зал дворянського собранія», він все одно бажав довести до кінця розпочату справу.

Отже, в образі Данила Борис Грінченко втілив кращі риси вдачі трудової людини, людини, яка заслуговує на повагу, показав прагнення до справедливості і рівноправності, до утвердження себе в суспільстві.

(2)

Борис Дмитрович Грінченко вважається одним із талановитіших письменників свого часу. Як відомо, він був сином відставного штабс-капітана, дворянина, у власності якого було кілька десятин землі та водяний млин. Батько Грінченка спрямовував сина виключно на «панську» стезю, він наполегливо силкувався запроваджувати «панське» життя в домі. Категорично забороняв дітям уживати «мужицьке наріччя», вимагаючи, щоб вони розмовляли виключно «по-бла-городному».

Незважаючи на такий уклад у сім'ї, Грінченко дуже рано перейнявся турботами простого люду та зрозумів свою з ним спільність. Що стосується усвідомлення юнаком своєї національної приналежності, то цьому процесу сприяли, у першу чергу, постійні й близькі його контакти з простими селянами. І, всупереч батьковій забороні, уже змалку Грінченко знав їхню мову, був знайомий зі світом народної поетичної творчості та обрядовості. Як казав сам письменник» завдяки Шевченкові він вже «у тринадцять років зробився тим, чим єсть». Під впливом Шевченкового слова Борис Грінченко став писати по-українськи.

Усі ці фактори допомогли письменникові створити надзвичайно колоритне оповідання « Сам собі пан », яке розповідає про те, як звичайний селянин Данило вирішив дізнатися, «чи можна якось так, щоб і мужик в одній хаті з паном сидів », тобто поїхав до міста добувати панського права. Надзвичайно майстерно письменник зображує суперечності між двома класами тогочасного устрою. Знаючи побут і простих селян, і панів, автор малює реалістичну картину дійсності, де панує жорстокість, агресивність, егоїзм панства та аморальність, підлабузництво та продажність його прислужників.
Велику симпатію викликає головний герой оповідання, простий селянин Данило. Купивши білет у вагон першого класу, він виявляє почуття власної гідності перед бундючним та пихатим панством, яке обурене з того, що разом з ними їде проста людина. Данило на протязі всього твору виявляє гострий розум, кмітливість, дотепно відповідає на запитання й обурені зойки і самим панам, і їхнім прислужникам. Він сміливо кидає виклик усьому устрою тогочасного суспільства, тій закоренілій системі, яка завжди була на панському боці. Тому спочатку він купує дорогий білет у вагон першого класу, а потім вирушає на концерт, який влаштовано у «залі дворянського собранія», і там теж купує білет у перший ряд, поруч із панами. Цими вчинками Данило виявляє свою непримиренність до «сильних світу» та їхніх посіпак, виказує до них презирство. Він хоче довести всьому світу, що теж має право жити по-людськи, що і до селянина мають ставитися з повагою.

Закінчується оповідання досить песимістично. З концертного залу Данила виводить поліцейський, аргументуючи це тим, що «...можна тут сидіти тільки тому, хто в панській одежі, а Ь мужичій — ні», і з обуренням додає «. .еч, хамлюга, ще й у первий ряд!»
Ледве виплутався Данило з поліцейських пазурів і повернувся у рідне село. На глузування сусідів про те, що він поїхав у місто діставати панського права, Данило сумно відповідає: «...не панського, а таки людського. Та де воно в нас є?»
Отже, в оповіданні «Сам собі пан» автор викрив ту потворну дійсність, у якій мусила жити й терпіти приниження проста людина.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар