Образи матері та сестри у творчості П. Грабовського (2)

Багато уваги у своїй творчості Павло Грабовський приділяв' близьким людям, а саме матері та сестрі, з якими його було розлучено на довгі-довгі роки. Адже ж відомо, що Грабовського було заслано до Сибіру, він був дуже далеко від рідної країни, у якій залишилися і старенька ненька, і сестричка.
Образи матері та сестри є наокрізними в поезіях «Сон» та «До матері». У них бринить глибока туга поета за найдорожчими у світі людьми, безмежна любов та відчай від думки, що він ніколи не побачить їх.
У поезії «Сон» образи матері та сестри автор накреслює декілька промовистими й яскравими штрихами, з яких видно, що його рідні теж чимало страждали від несправедливості і свавілля тогочасного уряду:

А в хаті... там знудилась мати
І знудьгувалася сестра.
Поблідло личко, згасли очі,
Надія вмерла, стан зігнувсь...
Знудилася старенька матуся від туги за рідним сином, змарніла і його молода сестра. Таке змалювання образу сестри, як «поблідле личко», «згаслі очі», «зігнутий стан» кажуть самі за себе. І поету боляче, що його рідні повинні терпіти такі страждання.
Поезія «До матері» переповнена поетовим-відчаєм. Він стомився від численних тюремних камер, і його найзаповітніше бажання — побачити свою неньку, поговорити з нею, розказати їй про свій душевний біль. Але це неможливо, і поет із розпачем гукає до неї:

Мамо-голубко! Прийди подивися,
Сина від мук захисти!
Образ старенької матері стоїть перед очами письменника, ятрить йому серце:
Мамо-голубко! Горюєш ти, бачу.
Стогнеш сама у журбі...
Поетові не дає спокою думка, що його матуся страждає так само, як і він, а можливо й сильніше:
Хай я в неволі конаю та плачу, —
Важче незмірно тобі.

Отже, спогади про матір та сестру постійно супроводжували П. Грабовського, допомагали йому мужньо переносити ті випробування, які випали на долю його.

(2)

Образи матері та сестри досить часто зустрічаються у творчості Павла Грабовського. Він високо підносить їх. Поет сповнений почуттів глибокої поваги до жінки-матері та жінки-сестри, адже вони своєю вірністю, відданістю підтримують його у скрутну хвилину.
У поезії «В далечінь» Грабовський зображує тяжке життя людини в засланні, у постійній самотності. Саме тоді автор згадує свою « сестроньку любу», і йому стає набагато легше. Ми бачимо, що в тяжкий час думка про те, що дома чекають близькі, віддані люди, підтримує «бездольців закутих». Письменник звертається до сестри:

Не падай до туги, красуйся, мій квіте:
Велике та славне страждання твоє...
Шлях терну та крові любов'ю освіте.
Неволя живої душі не уб'є.

Подібні мотиви можна зустріти й у вірші «Далеко» . Тут так само зображуються страждання людини, змушеної жити за межами рідної Батьківщини. Але в дій поезії ми бачимо образ матері як справжньої заступниці. Письменник відчуває, що «там, далеко, на Вкраїні» страждає його мати, проливаючи гіркі сльози:

Там матуся теплі сльози
З горя щиро вилива...
Дещо інакше подається образ сестри у поезії «До сестри». У цьому вірші Грабовський називає сестрою друга по спільній боротьбі проти існуючого ладу:

Де на страті, сестро мила,
У терновому вінці,
Ти від ката опочила
З правим знаменем в руці.
Отже, у творчості Грабовського образи матері і сестри подаються дуже своєрідно, як це притаманне лише цьому поетові.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар