Обурення рабським становищем жінки у повісті «Людина» Ольги Кобилянської

Ольга Юліанівна Кобилянська — це незвичайна жінка в історії української літератури. Вона залишила після себе великий слід і чималу художню спадщину. Твори письменниці відрізняються особливим індивідуальним світосприйняттям. Це зрозуміло, адже для неї на перший план виходять проблеми формування та розвитку цільної вольової жіночої особистості. Такі погляди на той час були не випадкові, оскільки саме тоді набирає поширеності європейський рух за рівноправність жінки в суспільстві.

Як ми знаємо, до цього часу поле жіночої діяльності тоді було досить обмежене. Усі найвищі суспільні посади займали лише чоловіки, більше того, було поширене зневажливе відношення до жінок, як істот — неспроможних жити власним розумом і нездатних приймати будь-які важливі рішення. Про жіночу кар’єру неможливо було й чути, її просто не було. Жінки мали лише виходити заміж, народжувати дітей, дбати про власний дім, тобто вести домашнє господарство. їх оцінювали та сприймали тільки з погляду на такі норми.

Про розвиток жінки як особистості в ті часи лише почали говорити. Це викликало великий резонанс, елементи емансипації стали поширюватися й набувати небувалого розквіту: «Емансипація жіноча в Швейцарії або в інших поступових краях — се точка, давно виборена. Приходиться соромитися, що тут жінки остались ще так позаду за другими народами…»

Саме таких традицій і поглядів дотримувалась Ольга Кобилянська. У повісті «Людина» вона відтворила цю тему, розробила її під власним кутом зору.

Письменниця обурена рабським становищем жінки, вона переконана в її можливостях як розвинутої з усіх боків особистості. У творі авторка зображує новітній тип героїні — жінки мислячої та розумної. Це був надзвичайно сміливий крок, адже Ольга Юліанівна доводить нам, що розумна жінка не лише існує, вона здатна підкорити науку та присвятити себе суспільно корисній праці. Недаремно письменниця наголошує: «Будучина жіноча в її руках. Нехай озброюється кожна по можності, відповідно до обставин, а зброя їх … яка чиста, яка сильна, як варто по неї сягнути! Се — знання…»

Але, на жаль, самі жінки мало роблять для свого звільнення, вони по традиції продовжують жити таким пригнобленим рабським життям і виступають проти рівноправ’я: «Не те що не журяться самі про се, щоби здобути собі рівноправність із мужчинами, але вважають її якоюсь химерою ».

І все ж Ольга Кобилянська переконана в успіху справи української емансипації. Мрія письменниці, як ми бачимо, здійснилась, адже зараз жінки займають не менш високе положення, ніж чоловіки, і досягають тих висот, про які так мріяла видатна письменниця.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар