Одвічна пошана до хліборобської праці в поезії «Батьківське поле»

Тема хліборобської праці не є новою в українській літературі. Багато письменників зверталися до неї, оспівуючи працю хлібороба і висловлюючи їй свою шану.
Не став виключенням і Микола Сингаївський. Свою поезію «Батьківське поле» він присвячує батькові, чесному трудівнику землі:
Тихе батьківське поле
за поліським селом розляглось.
Чує кроки господаря.
Чує дотик руки.
І засівом його
наливаються вщерть колоски.
Сіячеве дихання
воно чує щодня.

Образ рідного батька в поезії плавно й непомітно переходить в загальний образ хлібороба. Поет із надзвичайною повагою пише про людей, які присвятили своє життя праці на землі, віддали їй свої сили та піт. Своєю оірацею, всім своїм життям вони здійснюють подвиг, годують усю країну, забезпечують кожну родину буханцем хлібу:
Той, хто потом зросив його,
той у поля рідня.
Той, хто слухав його
від роси — до зорі —
орачі, сіячі,
а в жнива — всі як є — жниварі.
Всі від поля,
від грудки землі, від зерна,
всіх об'єднує хліб
і турбота одна.

Що ж до самого поета, то він теж добре знає, що таке хліборобська праця, бо ще з дитинства допомагав батькові поратися на полі:
Хлібне батьківське поле
і мені пізкавать довелось.
Разом з батьком сюди
я хлопчиськом прийшов.
Скільки літ пролетіло, —
я сьогодні тут знов.
Тут мені, як і птиці, —
все знайоме у ріднім краю.
В борозні,
у зерні,
у колоссі
я батьківський слід пізнаю.

Пошана важкій праці хлібороба житиме у віках.

(2)

Микола Сингаївський — видатний український поет, журналіст, громадський діяч. Його слово щире, правдиве, яскраве. Воно оспівує красу рідної держави, чистоту людських стосунків і почуттів, проголошує перемогу світла і добра. І це не дивно, оскільки дитинство поета пройшло серед мальовничої природи, материнської пісні та золотого колосся. У його серці назавжди залишились спогади про широкі поля та повага до однієї з найблагородніших професій — хлібороба. Свою повагу до землі і людей, які присвятили їй своє життя та невтомну працю, він висловлює у поезії « Батьківське поле ».
Поезія присвячена спогадам про батьківське поле. Його батько, справжній хлібороб, усе життя присвятив золотому зерну. Він став невід'ємною частиною свого поля, яке знало свого господаря і чекало на його увагу:

Сіячеве дихання
воно чує щодня.
Той, хто потом зросив його,
той у поля рідня.
Усю свою любов і сили віддає хлібороб своїй праці. Так, земля вимоглива до людини. Своїм потом орошає сіяч майбутній врожай. Але вона дуже щедра і вдячна тому, хто дійсно вкладає в неї свою душу. Земля щедро одаряє своїми дарами свого жниваря:

І воно проростало,
бо в ньому, як іскра, жаріла душа,
і живого зернятка
не торкнулась посуха-іржа.
Як і колись у дитинстві, постає перед ліричним героєм батьківське поле. Батька немає вже на світі, він «якось надвечір, наче з поля пішов із життя». Але син, дивлячись на борозни, відчуває «його думи-турботи, його втрати-скорботи, його зерна-чуття». Поле зберегло його образ, пам'ятає його віддану працю і піт. І вдячно дарує ліричному герою вічну пам'ять про його батька:

В борозні,
у зерні,
у колоссі
я батьківський слід пізнаю.

(3)

Відомий український поет Микола Федорович Сингаївський народився в мальовничому селі на Житомирщині. Він з дитинства спостерігав важкий селянський труд і проникся до нього одвічною пошаною. Недаремно в народі говорять, що хліб усьому голова, адже так воно і є. Свою величезну повагу до надзвичайно важливої хліборобської праці поет висловив у вірші «Батьківське поле».
Микола Федорович зображує безкрає поле як живу істоту, здатну розуміти слова й відчувати дотик ласкавої руки хазяїна:

Чує кроки господаря, чує дотик руки.
І засівом його
наливаються вщерть колоски.
У цій поезії Сингаївський наголошує, що праця хлібороба дуже важка, вона потребує повної віддачі сил. Це не дивно, адже з початком сівби селяни не мають вільної хвилинки, оскільки їх робочий день переповнений турботою за майбутні врожаї:

Хлібороб його потом не раз поливав,
сподівання душі,
мов добірне зерно,
у ріллю висівав.
Микола Сингаївський згадує, що до поля, як до святині, батько привів його маленьким хлопчиком, пройшло багато років, а поет і досі біля нього. І воно стало для нього своєрідним символом, згадкою, пам'яткою про померлого батька:

В борозні,
у зерні,
у колоссі
я батьківський слід пізнаю.
Поезію «Батьківське поле» український поет Микола Сингаївський присвятив зображенню важкої й виснажливої, а разом з тим такої необхідної праці хліборобів.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар