Опис звичаїв та новорічних обрядів українського народу (за оповіданням «Новолітування») II варіант

Наш український народ завжди суворо дотримувався своїх давніх звичаїв. Від прадіда до діда передавалися вони, від батька до сина. Усе це — магічні дії, пісні — мало допомогти досягти успіху, бути здоровими, щасливими, багатими. Багато цікавого є у творі Бориса Харчука «Новолітування». Автор так описує цей звичай: у хату заходить найстарший чоловік з житнім снопом, у пахві жмут сіна. До того, як зайти,

він стукає у двері. Коли ж заходить, то промовляє: «Не я йду — Новий рік іде!» Хатні ж повинні відповісти: «Нехай іде... Нехай мирний, здоровий буде!» Потім ставлять снопа на покуття, а сіно розстилають на столі. А потім накривають стіл святковою скатертиною і ставлять дванадцять страв,«... бо в такий вечір дванадцять братів-місяців сходяться докупи». Дітям дають ще немолоте зерно хлібних злаків, і вони йдуть новолітувати, тобто щедрувати. Вони бажають добрих врожаїв: щоб їх градом не побило, щоб війни не було. Та кидають на поріг оселі потроху ячмінь, овес, гречку, просо, мак. За це їх чимось пригощають або гроші дають.

Борис Харчук уводить читача до чарівного світу українських обрядів як гостинний хазяїн. І разом з автором ми милуємося, дивуємося, радіємо. Добре, що український народ ще не втратив своєї історичної пам'яті, не зрікся прадавнього спадку.

Ми повинні берегти старовинні обряди, успадковані нами від діда-прадіда. Це допоможе нам зберегти найдорожче — душу народу.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар