Осінній парк II варіант

Приємно теплим осіннім днем потрапити до парку. Ще навкруги все зелене: і трава, і дерева, але де-не- де поміж зелені — наче вогнище, палахкотить жовте чи червоне дерево. У цю мить хочеться взяти пензлі і малювати таку красу. Ось невеличке водоймище. Вода у ньому чиста та тиха, наче задумлива. А поряд з ним стоїть кущ, одягнений в жовте вбрання. Дмухнув вітерець — і жовте листя опустилося на поверхню води і злегка погойдується. Дивлюсь, як зачарована, на танок жовтого листя на темно-синій воді. По небу пливуть невеличкі хмаринки і теж зазирають у спокійну гладь озерця, милуються своєю красою і тихенько пливуть далі.

Тихо навкруги, тільки пташка іноді спурхне з гілочки і зіб'є багряний листок на зелену траву. Він тихенько впаде та й засумує: зовсім недавно він був зеленим молодим листком, шепотів і розмовляв зі своїми братами, давав притулок птахам, комахам, захищав від спеки людей... А тепер покинув своє дерево, братів і сиротливо лежить у зеленій траві. Підбігла маленька дівчинка, підняла цей листок, задивилась. У неї цілий букет із такого листя.

Іду далі, озираюсь навкруги. Он рибалки сидять на березі водоймища й терпляче чекають, коли спіймається риба. По чистій воді пливуть дикі качечки. Незабаром і вони відлетять у теплі краї. Листя з дерев опаде, підуть холодні дощі, прийде зима. А поки що тепла, лагідна осінь, я зачарована красою і не хочу думати про холодну зиму.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар