Оспівування безмежної материнської любові в поезії «Колискова» III варіант

У вірші «Колискова» Л. Українки зображено молоду матір, що співає своїй дитині. Скільки любові, ніжності у її словах! Вона називає свого синочка пестливими словами: «малесенький», «дитинонько». Жаліє мати свого сина, що спить собі спокійно та й не знає, як воно буде далі. Не знає малеча того, що в житті є несправедливість та лихо.

З долею битися,—

Сон пропаде...

Виросте хлопець і вже не буде у нього такого спокійного сну. Мати вчить сина, що:

Жить — сльози лить.

Та не лише побивається мати, вона навчає його:

Сором хилитися,

Долі коритися!

Незважаючи на сумний настрій, вірш все ж звучить лагідно й оптимістично, бо в ньому моє дитинство, пісні, які мені маленькому співала моя матуся. Такі відчуття не забуваєш ніколи, вони допомагають жити.

Корисний матеріал? Додай в закладки:

Ви можете залишити коментар.

Залишити коментар